Сьюзан Грін близько сорока п’яти. Вона зібрана, педантична, має хорошу роботу, час від часу зустрічається з чоловіком з іншого міста – все у її житті йде за розробленим нею сценарієм. Але життя, як завжди, вносить свої корективи. Помирає матір Сьюзан, яка давно хворіла. За заповітом будинок, в якому жінка виросла, відходить її на кілька років молодшому брату. Цей дорослий чоловік поводить себе як безвідповідальний підліток і має свої плани на фамільний дім. Сьюзан підозрює, що із заповітом щось нечисто і хай там що хоче відновити справедливість. Завдання ускладнює ще й те, що жінка дізнається, що вагітна… Роман Сари Хейвуд «Кактус», як на мене, є ідеальною книгою, для того, аби відпочити, забути про щоденні клопоти. Книга здалась мені трохи схожою на твір «З Елеонор Оліфант все гаразд», який свого часу також мені сподобався. У книжці є свій шарм – вона дуже затишна, спокійна, легка, але не пуста. Якщо вам подобається легкий сегмент сучасної літератури, неодмінно зверніть свою увагу на «Кактус».

Я люблю читати книги про різного штибу добрих диваків та дивачок, нестандартних, цікавих людей із різними долями. Тому, читаючи анотацію до цієї книги, я була упевнена, що вона мені сподобається. І дійсно, ця історія схожа на кілька інших, читаних мною, про людей із легкою формою аутизму, або просто про сором’язливих перфекціоністів, людей, не схильних до емпатії, які звикли піддавати себе і усе навкруги самоконтролю. Але… чогось у цій книзі мені не вистачило. Можливо, драйву, чи гумору, чи заплутанішої історії сімейних стосунків. Я думала, що тут буде детективна лінія, чи складні психологічні ходи, чи значний емоційний розвиток головної героїні. Але… чомусь не виникло надмірного захоплення історією. Але це доволі мила, цікава книга про стриману жінку, яка звикла тримати усе під контролем, яка не відкривається людям емоційно та душевно через своє минуле та складні сімейні стосунки, яка навіть не думає про шлюб та дітей… Але… усе ж може змінитися, чи не так?!