Книга розповідає історію кохання Франчески та Роберта Кінкейда, які зустрілися і покохали один одного не в той час і не в тому місці. Головна героїня живе на фермі свого чоловіка. У неї хороший шлюб, добрий чоловік та чудові діти. Заміж вона вийшла, щоб втекти з післявоєнної Європи, та і чоловік хороший. Роберт Кінкейд завжди ріс досить неординарним хлопчиком. Його не цікавлять речі, про які так турбується звичайна людина. Він бачить цей світ через призму об`єктива своєї фотокамери. У нього була дружина, але вона не розуміла свого дивного чоловіка, який живе якимось позаземним життям, та і майже весь час в роз`їздах через свої фоторепортажі. Вона хотіла приземленого життя, таке як в усіх інших – але Роберт не міг дати їй того, чого він не розумів. Але одного дня він поїхав в округ Медісон фотографувати криті мости, і зустрів її – Франческу, заміжню жінку неземної краси, як зовнішньої, так і внутрішньої. Це була зустріч зарезервована вищими силами. Це було кохання, яке за секунду накрило їх з головою. Але на те, щоб побути разом і пізнати один одного, у пари було лише 4 дні. А це замало, як не крути. А далі реальне життя увірвалося у цю ідилію, і потрібно було вирішувати як бути далі. З однієї сторони, історія розповідає про подружню зраду, яка не можна виправдовувати. Але з іншої сторони, як часто зустрічається своя людина на стільки, що заради неї хочеться кинути все, відректися від свого минулого, рідних та принципів, лише щоб бути з тим, хто підходить тобі як той самий пазл, який так довго не знаходився. Історія викликає бурю емоцій та сліз.

«Мосты округа Мэдисон» я прочитала уже после того, как посмотрела фильм, который был снят по мотивам этого романа. Экранизация мне очень пришлась по душе, а исполнители главных ролей справились со своей задачей просто потрясающе. Однако книга не вызвала того восторга, которого я от нее ожидала. Главная героиня книги – домохозяйка, которая живет со своей семьей на ферме. В начале книги она как раз отправляют мужа и детей на несколько дней в другой город. И тут перед ее домом останавливается фургон, выходит мужчина и спрашивает дорогу к местной достопримечательности – мосту. Женщина влюбляется буквально с первого взгляда – так начинается их роман длиною всего в несколько дней. В книге мне не понравилось в первую очередь то, что автор приводит некоторые детали, которые не могли иметь места в реальной жизни. К примеру, невероятно узкие джинсы у путешественника, который все свое время проводит в дороге. Да ему будет банально неудобно в такой одежде! Лично для меня – книга на один раз, но вот фильм вышел потрясающий.

Книга «Мости округу Медісон» давно була у списку на прочитання, але руки до неї дійшли лише минулого тижня. І яка це книга! Це роман про кохання, яке сталось не в той час і не в тому місці. Франческа – домогосподарка, якій трохи за сорок. Якось вона проводжає чоловіка і дітей-підлітків на ярмарок в інше місто. І саме в цей час під її дверима виникає чоловік, який питає дорогу до місцевого мосту. За розмовою виявляється, що він фотограф і мандрівник, а в її штаті опинився, тому що саме тут розташовані цікаві криті мости, які він хоче сфотографувати для журналу. Стається так, що невеличка розмова переростає у роман. Але у них є лише чотири дні, а що буде опісля? Чи є майбутнє у цих стосунків? Не варто вважати «Мости округу Медісон» любовним романом, бо це не так. Це дуже цікава і щемка історія, якою неможливо не проникнутись. Читаючи цю книгу, я цілковито розчинилась у персонажах та їхньому несвоєчасному коханні. Дуже рекомендую і книгу, і фільм, що було знято за її мотивами Клінтом Іствудом.