“Ми всі заявляємо про свободу, але, використовуючи одне і те ж слово, ми не всі маємо на увазі одне і те ж”, — за рік до завершення Громадянської війни в США, на церемонії відкриття Балтиморського санітарного ярмарку, Авраам Лінкольн виголосив промову про свободу.
Можливо, розуміючи, що соціальна хвороба рабства може і надалі заражати Американську республіку, Лінкольн вдався до алегорії, щоби проілюструвати свою думку: “Пастух відганяє вовка від горла вівці, за що вівця дякує пастуху як своєму визволителю, в той час як вовк за той самий вчинок засуджує його як руйнівника свободи… Очевидно, що вівця і вовк не дійшли згоди у визначенні слова “свобода”.
На жаль, повномасштабне вторгнення Росії в Україну (і реакція Організації Обʼєднаних Націй на цю неприховану агресію) продемонструвало, що світова спільнота відмовляється категорично відкидати “вовчу свободу” як принцип світобудови. Ми і досі чуємо, як впливові голоси вимагають від України погодитися грати за завчасно програшними правилами, намагаючись урівняти те, що за означенням не здатне важити однаково: права кривдника та права жертви, нападника з рушницею та беззбройного цивільного, китобійного судна та беззахисного проти його вбивчого оснащення (хоч і найбільшого в світі) морського ссавця…
Попри це, українці щодня обирають боротьбу, і за 11 років, відколи росіяни вперше вторглися на нашу землю, ми виявилися здатними показати світові, як слід реагувати на вовче поняття свободи. У другому випуску “The Black Sea Whale” ми викриваємо фальшивий маскарад, в якому вовки намагаються зійти за ягнят, руйнуємо замки з піску, побудовані на хибній вірі в компроміс зі злом, і вчимося відверто називати речі своїми іменами.
До антології увійшли оповіді Олексія Дуброва, Сергія Сумленного, Кадма, Назара Токара, Олега Магдича, Вікторії Антоненко, Марічки Мельник, а також ілюстрації Михайла Александрова, Олександра Тереза, Тетяни Ваврик, Беати Куркуль, Уляни Балан, Олега Смаля, Asta Legios, Оленки Загородник, Антоніни Семенової.