ідея прочитати щось комфортне після того, як Бакман відкрив мої рани через втрату бабусі, дещо провалилася, бо головна героїня цієї книги теж нещодавно це пережила, а ще історія сама по собі дуже слабка. слова, якими можна описати The Baby Dragon Cafe: мило, солодко та нудно. є певна різниця між cozy та "ніяке". я спершу поблажливо ставилася до купи повторів у тексті (деколи майже тими ж реченнями), бо вважала, що це дебют авторки, проте виявилося, що це вже п'ята видана нею історія, тож... ☕️ головна героїня Сапфіра відкриває першу в місті кав'ярню, куди дозволено приходити з драконенятами, яких вона дуже любить, але не може завести власного, бо не походить з Дракконівської родини. досить швидко дракон-френдлі політика вилазить їй боком через величезні фінансові витрати на ремонт підгорілих меблів та спаленої кавомашини, тож дівчині критично не вистачає грошей. ☕️ тут на сцені дуже вчасно з'являється лицар на білому коні Ейден Стерлінг з дракончиком Спаркі та просить її тренувати малого за гарну платню. сам він не береться за це завдання, бо його Дракконівська родина поколіннями долучається до нелегальних перегонів, у яких участь брати він не хоче, а найлегший шлях - не сказати батькам "ні", а просто не створювати зв'язок зі своїм улюбленцем (доросле рішення дорослої людини). героїня, яка спостерігала за драконами збоку та читала про них книжки, з певних причин є експерткою в їхньому вихованні, тож швидко досягає успіхів у цьому, ще й залучає Ейдена, у якого раптом стає достатньо часу (хоча до того він жив на роботі), щоб цілими днями облаштовувати їй сад біля кафе. спільний догляд за дракончиком, якого часто порівнюють з дитиною, а не, наприклад, цуценям, та постійне спілкування швидко дає цим двом усвідомити свої почуття, а далі все й так зрозуміло. ☕️ тут є висмоктаний з пальця класовий конфлікт, коли на Сапфіру криво дивилися, бо вона не лише ходить з драконеням, власницею якого не може бути, а ще й зустрічається зі спадкоємцем однієї з привілейованих родин (серйозно, якщо це така дивина, що хтось з Дракконівського роду має стосунки з "простолюдинкою", то який рівень кровозмішання там має бути). а от батьки героя, які мали б бути такими ж снобами, радісно та без проблем її приймають. це називають фентезі, але з фентезі тут лише наявність драконів. якщо замінити Спаркі дитиною чи конем (бо на дитині в нелегальних перегонах не поїздиш), то майже нічого не зміниться. героїня вже ж нууу надто солодко-ідеальна, як і все в цій історії. я чекала трішки магічнішої атмосфери та кращої хімії між персонажами, а все якесь таке пласке...