У монографії розглядаються питання організації та функціонування культурно-освітнього простору як особливої форми існування й діяльності педагогічних університетів. На основі аналізу філософсько-педагогічного дискурсу університету, генези поняття простору єдності культури й освіти обґрунтовано низку дослідницьких підходів, застосовних щодо культурно-освітнього простору, — еволюційно-функціональний, феноменологічно-герменевтичний, антропно-психодинамічний та наратологічний. Як принципи організації культурно-освітнього простору схарактеризовано культуровідповідність, принципи екологізму та гомеостатизму.