Читать стоит, наверное, потому, что написано добротным сложным английским. Как если бы Толстого переводили слово в слово, с теми жен лексическими и синтаксическими конструкциями на английский. История грустная, поучительная и больно от ее правдивости. Такие сюжеты у нас сплошь и рядом. Воротит разве что только от того, что главные герои купаются в роскоши и благах, что невозможно перенести на себя и наши реалии. В остальном, есть о чем подумать. Фитцджеральд и его манера писать, несомненно, понравятся тем, кому нравятся романы о самокопании и взаимоотношениях людей. Не понравятся тем, кому будут претить проблемы героев от слишком благополучной и жирной жизни. Сочувствовать героям не могу, но вполне понимаю, что такие истории нравятся многим. Остается наслаждаться мастерством автора и документальными моментами начала 20 века. Интересно следить за сознанием человека, жившего тогда, в реалиях Первой мировой и в послевоенные годы. Есть еще ощущение, что роман все же мужской, написан мужчиной на языке мужчины, с недосказанностью и отсутствием взаимопонимания между героями.

У цьому творі читач, який цікавився життям автора знайде багато автобіографічних мотивів. Так, молодий психіатр закохується в багату, але хвору на шизофренію дівчину. Все подальше сімейне життя він намагається знайти баланс між люблячим чоловіком та лікарем. Світська публіка заздрить і захоплюється харизматичним чоловіком і красунею дружиною. Але ніхто не бачить зворотнього боку їхнього життя, яке не відоме публіці. Це роман на мою думку є зразком серйозної психологічної прози, це роман про кризу людських взаємин. Фіцджеральд знову і знову звертається до проблем сучасного йому суспільства. Автор виступає не в ролі догматика, але людини, здатної до глибокого і різнобічного аналізу подій і явищ, а також внутрішнього світу особистості і його конфлікту з зовнішнім світом. Як на мене – це один з найкращих романів Фіцджеральда. Історія головної героїні трагічний, її психологічний стан не є її провиною. Книга багато в чому заснована на реальних фактах, що підігріває враження від неї. Шлюб був за розрахунком, і це відчувається. Потім з'явилася жалість, але не любов, не скажена пристрасть, яка спалює все на своєму шляху.