Яна та Євген молоді та відчайдушні. У свої 20 з гаком втікають з дому на пошуки пригод. Але незабаром тіло Євгена знаходять на "проклятій дорозі" поблизу селища Піщане. Про це місце ходять легенди, місцеві вірять, що там водяться упирі та інша нечисть. На них Євгена дійсно знаходять сліди укусу, але хіба цим можна провести сучасну людину? Матір Яни, розуміючи, що поліція не хоче братися за пошуки дівчини, сама вирушає в Піщане. Їй на допомогу приходить колишній полісмен Вадим. І вже разом вони потрапляють на стежку невідомого. Натяк на містику розбився ще на початку книги, так, що я взагалі не розумію для чого вона була введена. Та й узагалі від початку було ясно що діється у цій всій історії, а з появою нових героїв легко розуміється їхня роль. Для мене не було інтриги на жодному кроці. До фіналу дочитувала діагонально, бо все, як уявлялося - так і сталося. Мені дуже не сподобалися діалоги героїв, надмірна агресивність на рівному місці, нелогічні вчинки. Тематика цікава, але вона не була обіграна так, щоб це було якоюсь таємницею. Не знаю, чи це мені потрапила в руки така книга, чи це в автора такий стиль, але письмо відштовхувало. Мені не хочеться давати другого шансу. Хоча об'єм книги був невеликим, але читалося важко і без інтересу. На разі я розчарована.