Радію, що обрала саме цю книгу для знайомства з автором. Вона прекрасна. Повільна, неспішна розповідь про актрису, її молодість, зрілість, стосунки. Її спокуси. Вона була настільки прекрасною актрисою, що здається вже ніхто не розумів яка вона справжня. Ніколи не виходила з ролі, якою б вона не була. Надто залежна від сцени, слави, де за штучністю вже не розгледіти природність. Напевно всі ми в житті граємо якісь ролі. Питання тільки в тому чи дозволяємо ми іншим побачити себе справжніх? Чи частіше ховаємося за масками.. Є над чим замислитися після прочитання цієї історії. Обов’язково буду читати і інші книги автора.

Книга Вільяма Сомерсета Моема «Театр» справить враження на всіх читачів. Особливо цікаво та зрозуміло буде людям, які мають відношення до сцени, оскільки головна героїня роману, Джулія Ламберт, працює актрисою та має визнання людей, суспільство вважає її геніальною. Також даний роман буде корисний для прочитання особам, які мають освіту психолога або просто цікавляться психологією, оскільки там закладено багато матеріалу для аналізу, до прикладу, зразковий шлюб Джулії з Майклом не є таким ідеальним, як здається на перший погляд, а син Роджер взагалі холодний до матері. Та на все є свої причини та пояснення, які ви знайдете в романі. Але мою увагу зацікавило дещо інше, автор висуває питання: Наскільки кожен із нас є справжнім? Дивно, так? Вислів В. Шекспіра «Весь світ театр – а люди в ньому актори» має пряме відношення до даного роману. Джулія може зіграти будь-якого персонажа, але в романі я не помітила її справжньої, тільки її ролі: матері, дружини, коханки, товаришки і т. д. Але, якщо замислитися, кожен з нас, хто живе на планеті Земля, має також різні ролі і виступає певною мірою «актором» в театрі під назвою «Життя». Допитливо проаналізувати себе та провести внутрішній діалог на тему «Наскільки і за яких умов я справжній/справжня?»