Роман "Танго смерті" розповідає про життя юних мешканців Львова в період 30-40-х років.Українець Орко,поляк Ясько, німець Вольф, єврей Йосько є головними героями твору. Саме їхня дружба, перша закоханість, робота і витівки -основна частина сюжету. Праця Орка в похоронному бюро надає роману велику дозу дотепного чорного гумору. Ну а загибель червоноармійців від перепою і їхні похорони, від яких надриваєш живіт від сміху, взагалі класика сучасної української сатири. Друга сюжетна лінія роману -це історія професора Яроша, який намагається розгадати таємницю мелодії. Мелодія непроста -вона повертає мертвих до життя. Нею цікавиться СБУ, щоб створити надпотужну зброю масового ураження. Стосунки Яроша зі слабкою половиною людства Винничук подає у формі легкої еротики. Для роману характерною рисою є поєднання реального з фантастичним, минулого з теперішнім, комедії з трагедією. Також автор описує звірства більшовиків і нацистів. Від цього історія набуває сумного характеру. Окремо хочеться відзначити відмінно передану атмосферу міжвоєнного Львова. Щодо діалектизмів, то як на мене, це головна родзинка твору, яка надає йому неповторного галицького шарму.

Атмосфера старого Львова та Галичина загалом – це те, перед чим я не можу встояти в книгах. Ось чому я навіть не вагався, читати чи ні черговий роман сучасного українського автора Юрій Винничука «Танго смерті». Не можу сказати, що всі його книги мені сподобались, проте тепер точно знаю, що «Танго смерті» стане моєю улюбленою історією у цього письменника. Отже, дія книги відбувається у столиці Галичини. Спочатку це кінець двадцятих, а згодом – час перед другою Світовою війною. Сюжет крутиться навколо чотирьох хлопчаків, а потім – молодих чоловіків різної національності: українець, єврей, німець та поляк. Товаришують не тільки вони, а й їхні матері. Ця частина книги особисто для мене стала найцікавішою. Так, Винничук майстерно занурює свого читача в неповторну, колоритну атмосферу Галичини, якої вже ніколи не буде… Інша сюжетна лінія розвивається в наші часи, і, якщо бути до кінця відвертим, майже не сподобалась. Тобто «Танго смерті» було би повноцінним романом і без сучасної сюжетної паралелі.

Книжка має глибокий і цікавий сюжет, дві лінії, одна з яких відбувається в минулому, друга - в більш-менш сучасному Львові, неймовірно поєднуються у фіналі, настільки круто, що як мінімум заради фіналу, від якого мурашки по шкірі, варто читати цю книгу. Крім захопливого кінця, в книжці є трохи історії, трохи детективу, трохи кохання, дружби і трохи магії. Все це вправно довершене львівським настроєм. Характерною рисою є велика кількість львівсько-польської говірки, що створює відповідну атмосферу. Але в той же час, велика кількість архаїзмів і діалектизмів можуть ускладнити читання, особливо, мені здається, читачу не зі Львова. Але це ні в якому випадку не варто відносити до мінусів. Як львів'янці мені дуже подобалось читати про місця, в яких я буваю або повз які я проходжу. Проте не можу сказати з впевненістю, що так само мене б зачепила ця книжка, якби в ній описувався Київ, Харків, Одеса чи будь-яке інше місто. Я б сказала, що книжка написана цікаво, атмосферно, так, аби не залишити читача байдужим, одним словом - майстерно.