Мабуть, це знову проблема очікувань, але книзі я би поставила трійку. Чекала затишну сімейну сагу, а отримала роздратування від інфантильності, якоїсь тупості героїнь. Не складається для мене те, що у люблячих батьків і загалом благополучній родині кожна з дочок виросла жертвою і кожна маринується у цій позицію всі 600 сторінок. Як на мене, то вже занадто натягнутий сюжет про випадкову дитину, багато драматичних перекосів типу одна супер багатійка, інша не має цента на каву. І багато непотрібної пласкої інтриги. На один раз можна прочитати, але точно не потрапить у мій список найкращого

Перегорнувши останню сторінку, мені захотілося заново прожити цю історію. Венді - найстарша донька, якій довелось пройти всі кола пекла. Своє горе вона заливає алкоголем. Вона моя улюблениця, проте я ненавиділа її дитиною та підлітком. Вайолет всього лише на 10 місяців молодша за Венді і така мала різниця у віці зробила сестер суперницями. Вайолет просто ідеальна жінка та любляча матір двох синочків, яка замовчує, що свого первістка Джона, який раптово появляється у її житті, вона 15 років тому назад віддала на усиновлення. Я ненавиділа її всією душею. Ліза - безхарактерна особа. Вона вагітна і шокована тим, що на неї чекає. Бо окрім дитини, якою прийдеться опікуватись, на її шиї висить батько цієї ж дитини, у якого депресія і якого мені хочеться задушити. Грейс - їхнє маленьке каченятко з великою різницею у віці. Каченятку вже 20 років і воно проживає на іншій частині країни. Грейс загубилась у цьому житті та обманює своїх батьків, видумавши ідеальне життя, яким вона не живе. Мерилін та Девід - батьки наших сестричок і доказ того, що кохання крізь роки та попри усі життєві негаразди, справді існує. Але як у таких чудових та люблячих батьків могли вирости такі жахливі діти? Я прожила цю історію від початку і до самого кінця. Я сміялась та плакала разом зі Соренсонами. Мені боліло за кожну зі сестер та найбільше боліло за Джону - хлопчика, якого віддали на усиновлення. Незважаючи на все горе, яке йому довелось пережити, він виявився найкращим у цьому сімействі. Неймовірна книга, яка назавжди залишиться в моєму серці.

Люблю читати історії про родинні драми і скелети у шафі, а тут їх більше ніж достатньо. Та й хіба може бути інакше у великій родині? Девід і Мерилін Соренсони зустрілися 40 років тому, народили й виховали чотирьох доньок. І кожного разу, коли доля підкидала їм сюрпризи - приємні та не дуже - повторювали: "Так весело нам ще ніколи не було". А "весело" багатьом персонажам цієї сімейної саги було настільки часто, що мимоволі дивуєшся, як людське серце може все це витримати й не зачерствіти. Найбільше мені було шкода найстаршу доньку Соренсонів, на долю якої випало занадто багато випробувань.