Після попередньої книги авторки очікувала більше особистих історій, чогось схожого на автобіографію. Але ця книга виявилася значно глибшою і змусила більше аналізувати власне життя. Усе починається з юнацького кохання, шкільних дискотек і всіх наслідків, включно з «пиздячками» від мами. Читаєш, усміхаєшся, згадуєш юність. А далі поступово переходиш до серйозніших тем: зрілих стосунків, вибору партнера, любові, поваги та особистих кордонів. І в якийсь момент ловиш себе на думці, що вже не просто читаєш, а аналізуєш власні стосунки. Чи все йде у правильному руслі? Чи не прогинаюся я під партнера? Чи є між нами взаємна повага? Найбільше відгукнулася думка, що стосунки — це союз двох особистостей. Окреме задоволення — мова авторки. Оскільки Катя з того самого Рівненського району, багато фраз і висловів були настільки знайомими, ніби взятими з моєї сім'ї. Книга читається легко, проковтнула за три дні. Чи отримала те, чого очікувала? Не зовсім. Але це точно не мінус. Раджу книгу тим, хто загубив себе у стосунках, хто сумнівається у правильності свого вибору, і навіть тим, хто впевнений у собі та партнері. Просто щоб згадати юнацьке кохання та ще раз замислитися над важливими речами.

Легко, позитивно, десь повчально, все як у житті.

Читається легко, невимушено. Досить цікава розповідь з елементами психології. Є що почерпнути для себе.