В цій історії розповідається про людей стародавніх часів. Тато зі своєю маленькою донькою, яка доставляла чимало клопот свої родині, вирушає на річку ловити рибу. Але, так сталось, що в нього одразу зламався спис і, оскільки, дорога до-дому була далекою, він вирішив витратити пів дня і полагодити спис. Тоді як Тафі (саме так звали дівчинку), була великою вигадницею і хотіла спростити татові роботу: мріяла, про те, що якби люди вміли писати листи, то вона могла б повідомити листом свою маму про те, щоб вона принесла з дому запасного списа. Неподалік проходив первісний чоловік іншого племені. Тафі, будучи сміливою, одразу вирішила, що він їм мусить допомогти, але, хоч як старанно вона не намагалась йому пояснити, що вона від нього хоче, він все-одно не міг зрозуміти (адже розмовляв іншою мовою). Тоді дівчинка вирішила, що намалює листа своїй мамі і передасть через приємного незнайомця, і намалювала. Звісно , що її малюнок всі зрозуміли по різному: незнайомець подумав, що дівчинці з татом потрібна допомога племені для захисту від битви, яка наближається, але коли приніс малюнок в плем'я, то його почали лупцювати, бо подумали, що він завдав шкоди Тафі та її татові. Коли все плем'я прийшло на річку, то виявилось, що це дівчинка з добрих намірів, ввела всіх в оману.

Книга «Тегумай і Тафі. Як написали найпершого листа» - це книга про родину Тегумая, що були печерними людьми. Автор - Редьярда Кіплінга. В цій книжці батько родини Тегумай разом з донькою Тафі ідуть на річку Вагай ловити рибу. З собою вони беруть спис для ловлі риби і торбинку на підвечірок. Але спис, який зроблений з дрючка і акулячого зуба, швидко ламається. Так як запасного списа не було, він заходився лагодити списа. А коли зголоднів, то присів поїсти. Донька Тафі вирішує, що це несправедливо лагодити півдня спис, коли в них дома є запасний спис з чорною ручкою. І вона каже, що якби могла писати листа, то могла б повідомити про цей прикрий випадок маму і попросити її принести спис. Та тільки вона це сказала з’явився чужинець з племені Тевати. Як дівчинка не пояснювала йому, що з ними сталося, чужинець не зрозумів, що вона хоче сказати. Він дає їй шматок кори білої берези, щоб сказати їй, що в нього добре серце. А вона бере цей шматок берези і малює те, що з татом і нею трапилося, малює карту до їх печери і багато списів – це, щоб чужинець не забув їх принести. Але чужинець подумав, що це послання означає, що скоро буде на цьому місці битва і йому треба покликати Тегумайське плем’я. Він, хоч і не знав дороги, чимдуж біжить і знаходить це плем’я. Маму Тафі він впізнає по очах - вони були такі ж як і у дівчинки, що дала йому послання. Мама Тафі дивиться на той малюнок-послання, що приніс чужинець і по-іншому його інтерпретує. Вона думає, що цей чужинець напав на його чоловіка і доньку, а тепер хизується перед нею своїм вчинком. Всі неолітові жінки мажуть чужинцеві волосся багнюкою, б'ють і штовхають його доти, доки він не починає важко дихати. Все плем’я зібралося. Вони прив'язують чужинця на мотузок і він веде всіх на берег ріки Ваглай. Там спочатку обурений, а потім здивований татко не може зрозуміти, що відбувається, поки дівчинка Тафі все не пояснила. Всі сміються, але не забувають посварити Тафі за її поганий вчинок, в результаті якого постраждав чужинець, а все плем’я стревожилося. Але водждь племені відзначає важливість винаходу Тафі – написання листа. Ілюстрації дуже сподобалися нам з донькою. Родина Тегумая дуже гарна і виглядає як справжня родина печерних людей. Раджу батькам маленьких діток придбати книжку «Тегумай і Тафі. Як написали найпершого листа» Редьярда Кіплінга.