Таємний агент Джозефа Конрада (1857–1924) як за життя, так і після смерті читацька аудиторія часто ідентифікувала насамперед як автора морських пригод й екзотичного антуражу. Від самого початку це обурювало письменника, який відмовлявся від приписаної йому вузької ніші мариністики й стверджував права своєї прози на щось більше — Джозеф Конрад писав про тривожний, хаотичний елемент у людині, крихкість її повсякдення, ненадійність пам’яті й змінність почуттів. Найкраще це видно тоді, як забрати екзотичну декорацію і перемістити дію у саме серце імперії, у Лондон, і вже там розповісти про турбулентні тенденції, що формували політичну повістку свого часу, як-от анархізм. Предметом цієї «звичайної оповіді» стає драма в сім’ї таємного агента на службі анархізму. Крім цього твору, корпус т. зв. політичних романів автора формує ще «Ностромо» й «Очима Заходу».