Скажу про «Вітю Зайчика». Твір не для дітей. Не можна їм таке читати. Я з першої сторінки в принципі зрозуміла, де знаходиться батько Віті, але до останнього не хотіла вірити в це. А ще жахливішим є те, що я зараз опинилася приблизно в такій самій ситуації, як Вітя, його мама і бабуся, і дійсно не знаю, чи казати синові, що його батько в Африці, чи сказати гірку правду. Як відреагував Вітя, ми побачили в кінці книги. Він став дорослим і відповідальним. А як відреагує реальна дитина, а не літературний персонаж? І чи варто травмувати психіку дошколяриків читанням твору із таким соціальним змістом? Чи варто їм читати про родину, де батько алкоголік, чи про сімʼю, в якій батьки розлучилися і нова дружина батька не дуже хочете бачити дочку свого чоловіка? Про чоловіків, що ухиляються від сплати аліментів? Як на мене, Нестайко мав написати цю повість для дорослих - для батьків, які своєю поведінкою руйнують дитячі чисті душі. А діти хай читають про тореадорів та «Лісову школу»

Все произведения Всеволода Нестайко читаются легко, с увлечением и удовольствием. Я и сама их с радостью читала уже во взрослом возрасте, поскольку у меня в школе его книг в учебной программе не было. Каждая книга - это уникальная волшебная или приключенческая история с нравственной составляющей. Автор учит детей добру, взаимопомощи, трудолюбию, ответственности и др. В данной книге - 2 истории: о волшебном путешествии мальчика в сказочные страны и о волшебном талисмане, исполняющем желания. В каждой истории автор аккуратно подводит читателей к осознанию важности честности, доброжелательности, порядочности и др. Великолепное сочетание увлекательного сюжета и моральной составляющей каждой истории.

На "Віті Зайчику" я зростала так само впевнено, як на "Одиниці з обманом", щоб не збрехати... Тому була приємно вражена тим, що цю книгу після перерви у майже десять років все-таки вирішили перевидати, за неї не забули. Одначе одразу ж мушу зауважити, що ілюстративний матеріал трохи не відповідає загальному настроєві й атмосфері книжки - суто з точки зору атмосфери. Занадто - зі скрипом вірю, що я це кажу - яскрава, з урахуванням того, що сторінки заповнені кольорами на дві третини. Шрифт із засічками більше чіпляє увагу, проте в ілюстраціях, на жаль, виграє старе видання 2012 року. Добре, що це не переклад - принаймні текст зберегли саме таким, яким я його пам'ятаю. Власне, я навіть не побоюся цього слова й скажу, що "Таємниця Віті Зайчика" - один із найсумніших творів, написаних Всеволодом Нестайком, до того ж чи не єдиний, в якому соціальні проблеми в житті учнів початкової школи порушуються настільки очевидно, що сучасний читач із відповідної цільової аудиторії цілком може сприймати цю книжку як посібник для виживання з першого по четвертий клас. Для віку, на який розрахована - надзвичайно сильна книжка, я б радила мати її в кожній домашній бібліотечці. Якщо Ява й Павлуша навчають нас передусім як застосовувати свою уяву для вигадування найвідчайдушніших дурисвітств, то Вітя Нестеренко показує всі можливості витворювати собі нове життя, якщо ти - дитина ніжна й чуйна, яка переживає будь-яке чуже хвилювання як своє і попри всі негаразди не втрачає віри в майбутнє. Відтак Міс Таємниця в цій повісті - дуже потужний символ: дитячої уяви і... того, що зветься Світом Дорослих. Стільки недосказаностей, як у ньому, неможливо знайти деінде, а коли дістанешся правди - зовсім немає гарантії, що така жадана таємниця тобі сподобається.