Я не фанатка містики та горору у книгах. Усі ці моторошні істоти, гонитва по лісу вночі, завмираючий подих жертви - все це не для мене. Але від цієї трилогії про пригоди підлітки Ніни Панкович я була в захваті! Навіть не зважаючи на те, що трилогія містить у собі всі ознаки горору. Ці пригоди настільки мені сподобалися, що я зовсім не зважала на моторошні деталі. Середовище книги - післявоєнна Польща в п'ятидесяті, саме розквіт комунізму. І саме цих людей Ніна, головна героїня, боїться навіть більше ніж Бестію, яку перемогла минулого літа разом з іншими підлітками у Маркотах. Але страх у неї зовсім не безґрунтовий, адже на канікулах у неї проявилися дивовижні сили. Вона могла підчиняти речі своїй волі, а також набула недитячої мудрості. І через це Ніна дуже боїться, що комуністи знайдуть її і почнуть проводити над нею досліди. Як ми бачимо трохи далі все так і стається. Ніна разом зі своїми друзями з Маркот потрапляє до химерного інституту під назвою Тотенвальд. Тут також зібрано чимало інших підлітків і навіть дітей. І всіх їх постійно змушують багато працювати. От тільки Ніна відчуваю, що в усьому цьому криється якась загадка. І звісно ж вона має її вирішити. Тому відтепер проводиться нове розслідування, а з ним і чимало загадок та секретів. От тільки чи вдасться їй не втратити себе та розгадати таємницю місця? Книга мене не могла не зацікавити, особливо після своєї першої частини. І прочитавши, я ні на краплю не розчарувалася. Читаючи, пронизуєшся атмосферою і сам мимоволі потрапляєш до Тотенвальду разом з друзями. Яких я вже встигла полюбити) Мені здається, що книга сподобається, як підліткам, на яких розрахована, так і дорослим. Особливо тим, хто любить таку гнітючу атмосферу та таємниці. Сама головна героїня до речі просто неймовірна! Часто, читаючи я помічаю, що головний герой, на плечі якого так багато покладено веде себе якось нерозумно, і абсолютно нелогічно. Але Ніна просто золотко. Мабуть, це завдяки мудрості, якою вона випереджає усіх своїх однолітків. Єдине, що не потішило - це відсутність любовної лінії. Адже, якось не уявляю підліткову книгу без неї. Тим паче, що деякі герої явно симпатизують між собою. Але можливо, це буде більш висвітлено в наступних частинах.

Історія схожа на першу частину, але в ній трохи інакша атмосфера. Якщо в першій книзі був такий загадковий стародавній монастир зі старими, але затишними інтер'єрами, то в "Таємниці проклятого лісу" це сірість бетону, іржавість труб, ангарний простір - радянська "краса". Трохи більше приділено уваги реальному життю Ніни - на початку вона ходить до школи і ми бачимо її в ситуаціях із однокласниками. Звичайно, особливій дівчинці, яка бачила магію і жахи Маркот, у буденному житті вже не цікаво. Позитивні моменти, які сподобались у першій історії, залишились і тут: напружена інтрига, поступове розкриття деталей, загадково-містичне тло. У першій частині цікавим і неоднозначним персонажем був полонений янгол, тут таким загадковим героєм є Лис. Він ніби на "їхньому" боці, але водночас допомагає дітям, підкидає їм зачіпки. Саме довкола його похмурого минулого і вертиться одна із основних сюжетних ліній. Майже казковий мотив про особливого сироту теж додає цікавості і є сучасною інтерпретацією народних оповідок. Тобто мій висновок такий - книжка не гірша за першу, читається легко та з цікавістю. Можливо, не вистачило лише заглиблення у характери дітей, як то було в "Таємниці покинутого монастиря". Зате натомість маємо більш дорослу лінію розмірковування Ніни про майбутню професію, що актуально для підліткового твору.

Це продовження історії про Ніну, тому, раджу всім спочатку почитати першу частину «Таємниця покинутого монастиря». Після подій першої частини минуло два місяці і Ніна вчиться жити зі своїми новими силами. Не те, щоб у неї це добре виходило, але вона старається. Ніна знає, що за янголами і всіма, хто з ними спілкувався, полюють. Тому, коли до школи, де вона вчиться, приходять люди в мундирах і забирають Ніну, вона не надто і здивована. Ніну відвозять до спеціального інституту, де вона зустрічає своїх старих друзів з монастиря. Разом їм знову потрібно битися зі злом (хоча воно і має інше вираження, злом від цього бути не перестає), розгадувати таємниці, краще пізнавати себе. Ця книга менша за першу частину на добру сотню сторінок, але, як на мене, це тільки плюс. Перша частина була трішки затягнутою. Тут зберігається та сама готична атмосфера, за яку я так люблю цю серію. Трішки розчарували малюнки, у першій частині вони були якісь якісніші. Але не розчарувала головна героїня. Вона така ж адекватна, як на підлітка, розумна, кмітлива, смілива. Особливо хочу відмітити мову автора (чи то перекладача), іноді вона видає такі перли, які потім довго не можна забути. Раджу читати цю серію і сідаю чекати продовження. Сподіваюсь, його видадуть, до того ж в не надто далекому майбутньому.