Ця книга більше готична, аніж фентезійна. До власне книги претензій ніяких не маю. Не сподобалася вона мені лише тому, що я занадто виросла з віку 9-12 років. Здається, тоді б мені зайшло бездоганно. Темна, готична, страхітлива атмосфера, поступове нагнітання, доволі повільний і ґрунтовний розвиток подій, багато таємниць, і до кожної з них припасена рушниця, яка готова вистрелити, і прекрасна мова. Ніна - одна з тринадцяти підлітків, які збираються в покинутому монастирі. Розповідь починається зі знайомства з сім'єю Ніни, сподіваннями її матері на доньчину благочестивість, і відправляє Ніну в подорож потягом до забутого містечка, щоб виконати таємничу місію від янголів. Подорож ця таємнича і небезпечна, оскільки на янголів полює польська влада (аналог КДБ), але ця сторона тьмяніє поруч з містичною і страшною атмосферою монастиря. Ніна розуміє - щось тут не так. Але не може ні поїхати, ні залишитися. Книга видана дуже якісно, красива палітурка, атмосферні форзаци, щільний кремовий папір і великий чіткий шрифт. А ще різні малюнки на початку кожної з частин. Дуже красиво виглядає на полиці.

До купівлі цієї книги мене підштовхнула інтиригуюча анотація і гарна обкладинка, а також велика кількість позитивних відгуків. Анна Каньтох — це сучасна польська письменниця, що пише в жанрі фентезі та кримінальної літератури. "Таємниця покинутого монастиря" — сучасне підліткове фентезі, події у якому розгортаються у повоєнній Польщі. З неба починають падати янголи, яких люди переховують у себе вдома, маючи на меті захистити їх від влади, яка буквально полює на них. Ніна — головна героїня — живе звичайним життям середньостатистичної дівчинки з богомільної, благополучної родини. Вона ходить до костьолу, відвідує школу, слухає у всьому батьків, одним словом — звичайна юнка. Одного разу, посеред ночі вона випадково підслуховує розмову мами і сусідки, і розуміє, що мова йде про янгола і про ... неї. Виявляється, що Ніна одна з тринадцяти дітей, яких відправляють в покинутий монастир поблизу Маркотів. Згодом у монастирі починають відбуватися дивні речі — спочатку зникає один хлопчик, потім губиться інший. Ніна помічає містичні події і намагається розгадати таємницю покинутого монастиря з товаришами — спритним Яценком і безтурботною Тамарою.

Взагалі, я намагаюсь уникати теми янголів в літературі. А тут піддалася вмовлянням подруги і прочитала... І де ж янголи? Істоти, що в образі янголів падають з неба - то уже не янголи, бо ж їх мали вигнати з Раю. 13 дітей у монастирі, то також цікаве число, бо його ще називають "чортовою дюжиною". Та й те, що відбувається у старому монастирі за присутності янгола більше скидається на якийсь диявольський план. І от якщо б авторка не називала цих створінь янголами, можливо, мені б сподобалось більше, але не факт. Що ж до самого сюжету, то він дійсно розтягнутий. Усі ті дивні діалоги між дітьми, абсолютне несприйняття Ніни усіма оточуючими, окрім хіба старої жіночки з міста, опікунка, яка навіть не знає, де у них аптечка - усе це здається великим перебільшенням. Сюжет тримали докупи надто тонкі ниточки, бо часом нам давали якісь докази того, що думати треба саме так, а інколи треба було просто повірити думкам дівчинки, які нічим не підтверджувались. Перші дві, коли періодично з'являлись уривки подорожі зі Славеком, тримали мою увагу. Далі ж книга змогла мене зацікавити лише в останній чверті. А всі ті гвинтівки, що те й діло почали стріляти під кінець книги, у самому сюжеті розвішені доволі нудно та нецікаво, тож коли ці події виявляються важливими - це шокує ніби справжній рояль у кущах. Зазвичай, коли книга мені сподобалась, я одразу хочу читати продовження. Тут же такого не сталось...