"Та, що приходить із темряви" - це напружений і водночас дуже психологічний роман від Мелані Голдінг. Мені сподобалося, як авторка передала страх і розгубленість молодої мами, яка починає підозрювати, що з її дитиною щось не так. До кінця не зрозуміло, це містика чи наслідки виснаження, і саме це тримає в напрузі. Книга читається легко, але атмосфера в ній тривожна й місцями моторошна. Це історія не лише про щось темне й незрозуміле, а й про силу материнської любові та інтуїції. Материнське серце-не обманить..

Що ж, я не часто пишу відгуки на книжки, проте, коли зустрічаю щось дійсно якісне, ввжаю за потрібне висловитись. Ця робота є чудовою комбінацією фольклору, психології стосунків, детективу, містики та, не в останню чергу, божевілля. Непоганий коктейль, еге ж? Особливо, якщо знаєш у яких пропорціях це все змішати. Історія поступово розвивається навколо родини Лорен та Патріка Трантер, у яких щойно з’явилась двійня. Так саме, як і паралельно ми бачимо події очами сержанта Джоани Гарпер, що дає нам можливість оцінювати все з іншої перспективи. Завдяки цьому, автору вдається тримати читачів між двома світами: містичним та темним, як води глибокого озера, де підсвідоме майже непомітно перетинається із маревом, та реальним, в якому на кожен незрозумілий звук на запису чи сполох камери можна знайти спеціаліста, що прояснить все загадкове. Проте, після того, як читач перегорне останню сторінку, я більш ніж впевнена, що висновки, розв’язка та причинно-наслідкові зв’язки все ж будуть для багатьох різними. І в цьому є прояв таланту письменниці. Роман читається легко та приємно, постійно хочеться дізнатись, що буде далі. Я впоралась із книжкою за один день.

Цю книгу важко рекомендувати жінкам, які не народжували, бо нема в книзі ванільного материнства. А є сувора реальність. Хоча, можливо, жінки і повинні бути готовими не тільки до плюсів материнства, але і до мінусів: пологи, післяпологовий період, недосипи, неідеальне тіло, непрохані поради та галюцинації від того ж недосипу. І коли жінка сама слабка, а треба ще відповідати за маленьку дитину. Дуже влучно показано, що жінки по-різному виглядають після пологів, це залежить від родичів. ГГ чоловік не дуже допомагає, а в подруги з її чоловіком все поділено 50/50, тому вона може вийти з будинку і виглядає доглянутою. Цікавий момент, коли Лорен бачить жінку, незрозуміло, чи то від недосипу і жінка примарна, чи вона справжня і дійсно хоче вкрасти дітей. І далі по книзі є аргументи за і проти обох варіантів. Вже читач їх помічає, збирає, щоб зробити висновок - це містика чи психічний розлад. Сподобалося, що історія вмістила в себе динаміку, соціальну складову, складну реальність і містичну казку. Складно було відірватися від книги