Рекомендую читати передмову після закінчення книжки. По-перше, спойлери. По-друге, без контексту не зрозуміло, про що загалом каже автор. Також є підозра, що даний переклад з'ів багато сарказму.

Купила цю книгу, бо дуже сподобалась книга цього ж автора "Правила будинку Сидру" Але ця очікувань не виправдала - здалась трохи нудною, сюжет досить прозаїчний, персонажі - наче подружжя з сусідньої квартири. Є дрібка гумору, грайливі сексуальні провокації ( які, певно, могли когось шокувати 40 років тому, але не зараз) написано добре, але не захоплює, не затягує. Читається просто як цікава, але трохи місцями затягнута сімейна сага. Після першої прочитаної сотні сторінок сподіваалась, що це тільки розігрів, і далі буде цікавіше. Але ні, після двохсотої сторінки стало ясно, що вся книга буде такою ж рівною та трошки тягучою. 600 сторінок — величезний об'єм, який можна було б скоротити вдвічі без втрати сюжету і суті книжки. Цікаво, автору платили за кількість сторінок?) Однак, це досить приємне розслабляюче чтиво, тому замовила ще одну книгу Ірвінга)

"Світ очима Ґарпа" - це книга, яка підкорила мене своєю щирістю і неймовірними персонажами. Попри всю їхню гротескність, вони здаються абсолютно живими і зрозумілими. Сюжет місцями справді шокує своїми дивними і навіть абсурдними поворотами, але стиль Ірвінга настільки легкий, іронічний і захопливий, що сотні сторінок буквально проковтуєш за кілька вечорів. Мені особливо сподобалося, як автор вплітає в художню історію складні й важливі теми - фемінізму, статевої ідентичності, природи насильства та батьківського страху за дітей. І робить це без моралізаторства, дуже органічно і через життя самих героїв. Це глибока і водночас дуже людяна історія про те, наскільки крихким є життя і як важливо залишатися собою в цьому хаотичному, іноді навіть безумному світі. Після цієї книги Ірвінг лише закріпився для мене як один із улюблених авторів. Він вміє показувати слабкість і силу людей так, що ти починаєш їм щиро співпереживати.