Темний, нервовий трилер, що повільно, але невідворотно стискає горло. Історія будується навколо травми, яка не зникає з роками, а лише змінює форму - і в певний момент спалахує з новою силою. Атмосфера гнітюча, майже клаустрофобна, з постійним відчуттям небезпеки й безсилля перед добре замаскованим злом. Насильство тут не шокує заради ефекту, воно працює як доказ того, що справжній жах завжди має людське обличчя. Розслідування рухається повільніше, ніж у деяких інших історіях, зате психологічна напруга тримає до останніх сторінок. Це читання, після якого довго не відпускає думка: де межа між свідком і жертвою.

Це третя книга Ларса Кеплера (подружжя, що пише під псевдонімом) про комісара Йону Лінну, більш за сюжетом схожа на трилер, ніж детектив. На початку книги відбувається подвійне вбивство у інтернаті для дівчат, і хоча проти Йони Лінни йде службове розслідування та він відсторонений від роботи, але цей злочин розкрити може лише його гострий розум та спостережливість до найменших деталей. Дуже мені сподобалася книга, цікавий та непередбачуваний сюжет, до останнього так і не вгадала хто ж вбивця. Однозначно рекомендую! Але до редагування книги видавництвом КМ-Букс знову багато питань: дуже багато помилок, слова написані без розділення, відсутні розділові знаки, переплутані імена героїв, на одній сторінці персонаж у нас то Гольґер, то Хольшер, то вже Хольгер… Безвідповідальне ставлення КМ-Букс до видання книг.

"Свідок вогню" - третя книга Ларса Кеплера про шведського детектива з фінським акцентом Йону Лінну. Цього разу йому доведеться долучитися до розслідування жорстокого подвійного убивства, яке сталося у притулку для "проблемних" дівчаток-підлітків - дітей, яких держава відібрала від батьків, або яких батьки самі доручили державі для подальшого виховання. Усі ми чули про те, що правоохоронці часом звертаються до всіляких екстрасенсів і медіумів за допомогою у розслідуваннях. Як показує практика, це доволі сумнівний вибір і ефективність його також доволі сумнівна. Так от, як виявилося, поліція Швеції - не вийняток. Там екстрасенсів також залучають. Але не Йона Лінна, - він же прибічник здорового глузду. Та часом обставини складається таким чином, що без екстрасенса не обійтися і привидам з минулого насправді є що сказати. Сюжет книги - динамічний і захоплюючий, детективна складова, як завжди, не розчарувала. Але цю книгу я вважаю своєю улюбленою в серії саме завдяки складовій емоційній. Травмованим психологічно підліткам неможливо було не співпереживати. З нетерпінням чекаю на четверту книгу, бо ця закінчилася натяком на те, що продовження буде ще цікавішим. Подивимось.