Я нарешті дожила до моменту, коли можу писати цей відгук, і яке ж це круте відчуття! 💃 Якщо чесно, очікувала якогось крінжового чтива, бо про фільм відгуки були так собі, але яким же було моє здивування, що це звичайна підліткова книжка, в якій персонажка мислить не реченнями по три слова, а такими словами, що мені іноді навіть гуглити доволилося. 🧐 Почнемо із класики - перемивання кісточок персонажам. 🌚 🌹Белла. Дуже хороша дівчинка. Розумна, начитана, для свого віку типово наївна та довірлива. Я б навіть сказала, що вона була б ідеалом для мене у 2008, коли вийшла ця книга в Україні, оскільки вона ЗАВЖДИ думає про близьких і переживає за них, навіть якщо через це їй може бути боляче і у фізичному плані, і в моральному. Вона розуміє, що таке співчуття, і готова жертвувати собою, навіть якщо це може привести її до смерті. Мені дуже подобається, що у стосунках з Едвардом вона повністю віддається почуттям і нічого від нього не приховує, Белла щиро хоче стати ближче до нього та його сімʼї (хоча це має доволі високі ризики втратити людське життя) і у її діях стосовно нього взагалі немає жодного лукавства. Я розумію чому Едвард запав на неї - нуль претензій і мільярд відсотків розуміння. (Я б запала також) 🧛🏻Едвард. На початку мені здавалося, що у нього якесь роздвоєння особистості, бо «нам дружити не можна, але я буду твоїм другом» (не цитата, а моє трактування його поведінки). Потім після того як вони поговорили по душам, і Белла дізналася справжню причину такої нервової поведінки поряд з нею, його попустило і він для мене прямо розкрився із кращої сторони. Мені щиро було цікаво спостерігати за ним. Коли вони говорили з Беллою, у кожній його відповіді ніби закрадалася якась загадка і особисто мене тільки манило те, що він їй відповідає саме так (по ходу, на мене вампірські чари також подіяли). У кінці я взагалі майже просльозилася, бо видно, що він щиро її кохає і хоче їй найкращого людського життя, а не того, що має він сам протягом стількох безкінечних років. Часто бачила критику в бік цього персонажа, не знаю, чи зміниться моя думка з часом, але наразі він мені дуже подобається. ☺️ Що стосується сюжету, то усе було ідеально крім моменту з бейсболом, на ньому мені було просто нудно, але розумію, що ця сцена була необхідна для того, щоб запустити наступний ланцюжок важливих подій у житті головної героїні, тому очі можна закрити. 👀 Ще дуже сподобалося те, що вони часто спілкувалися по душам, через що я більше прикипіла до головних персонажів, саме завдяки цьому вони відчувалися «живішими». 🥰 Однозначно продовжу читати цю серію, бо вона ідеально підходить під осінній настрій і моє бажання знову повернутися у вічний 2007 рік. 😌