У новелі Стефана Цвейга «Страх» звичайне подружнє життя раптом перетворюється на пастку, з якої неможливо втекти. Ірена Вагнер, молода жінка з добропорядного буржуазного світу, має все, що вважається ознакою щастя: дім, чоловіка, дітей, спокій і достаток. Та одна таємниця, один необережний крок — і вся ця впорядкована реальність починає розсипатися під тягарем невидимої загрози.
Після випадкової зустрічі з жінкою, яка знає про її зраду, Ірена опиняється у владі страху. Відтепер кожен дзвінок, кожен погляд, кожен крок на вулиці здається їй передвісником викриття. Вона ще живе серед звичних речей, але внутрішньо вже перебуває в іншому світі — світі підозри, сорому, шантажу й болісного очікування неминучої кари.
Цвейг із блискучою психологічною майстерністю показує, як страх поступово заволодіває людиною, звужує її свідомість, позбавляє волі й перетворює приховану провину на справжню муку. У цій напруженій історії зовнішніх подій небагато, проте внутрішня драма наростає з кожною сторінкою, ведучи героїню до межі, за якою вже неможливо відрізнити небезпеку від власного жаху.
«Страх» — прониклива психологічна новела про провину, шлюб, моральний тиск і руйнівну силу таємниці. Це твір про те, як іноді найсуворішим суддею стає не суспільство і не близька людина, а власна свідомість, що не дає сховатися навіть у тиші власного дому.