Роман "Сторожова застава" Володимир Рутківський написав ще 1986 року, поступово збираючи відповіді на питання допитливих читачів про походження богатирів давнини. Зараз книгу перевидають із доопрацюваннями автора, проте головні "послання" залишаються незмінними. На жаль, досі пазли української історії (постаті, події, реліквії) запозичають-грабують різні держави, які були окупантами нашої країни. Передусім йдеться про Київську Русь, чия велич відлунює в подальших звитягах поколінь, адже центральними постатями роману виступають руські, тобто праукраїнські, герої - Олешка Попович, Ілля Муровець, Добриня Микитич, які читач сприймає через Вітькове бачення (дванадцятирічний сучасний школяр). Важливо. що письменник зображує їх яскраві характери не тільки у бойових ситуаціях, але й у побутових кумедних подіях, описує родини, помічає жести, які згодом відображаються в нащадках ХХІ ст. Часовий місток між минулим та майбутнім є основним наголосом твору, бо, по-перше, вказує на джерела місцини, просякнутої духом старовини, по-друге, визначає спадкоємність українців, по-третє, підкреслює важливість подальшого ретельного вивчення і повернення своїх героїв та своєї історії, по-четверте, виховує почуття гідності за належність до великої нації. Тому "Сторожова застава" - це історія про кожного з нас.