Попри те, що Карпенка-Карого я вивчала у школі на уроках української літератури, п'ять років потому для мене все одно стало новиною те, що ми всі його й на сорок відсотків не знали як драматурга. Конкретна збірка хоч і містить один з двох найбільш відомих його творів - "Сто тисяч", та про решту два стане відомо лише тому, хто сам забажає ознайомитися з творчим доробком Тобілевича. І це, як на мене, досить прикро, оскільки "Бурлака" та "Безталанна" також чудово відображають життя українських селян сучасної письменникові епохи. Причому тут акцент робиться вже саме на переживаннях головних героїв: щодо зради, подружнього життя, жаги до грошей, стосунками між старшим та молодшим поколінням. Подеколи навіть кохання відходить на другий план. Водночас воно є провідним мотивом "Безталанної" - тільки особисто я навіть не змогла до ладу зрозуміти, кого саме варто вважати такою - Софію, яка, викохана в любові батька, не вміла господарювати, сліпо люблячи Гната, чи Варка, яка з непорозуміння втратила кохання й запустила механізм помсти, що призвів до катастрофи. Політична ж проблема - проте не настільки гостра, щоб звучати як заклик до дій - зображена на прикладі протистояння свавільного старшини та селянина Бурлаки. Найгірше те, що чесна боротьба навіть за підтримки великої кількості людей не має своїх плодів - поступово союзники втрачаються під гнітом погроз "тих, що владу мають". Правда вже нікому не потрібна - ба навіть більше, того, хто її повідомив, починають ненавидіти гірше за злодія. А що така проблема споконвіку була актуальною, то й зачіпає набагато сильніше.

Інколи, для того аби люди змогли сприйняти і зрозуміти суть певної проблеми, її потрібно висвітлити у комедійному жанрі. Саме це умів зробити майстер драматургії, талановитий актор і письменник - Іван Карпенко - Карий. ,,Сто тисяч'' - це одна з моїх улюблених п'єс, котрі я коли-небудь читала. Вона смішна, цікава, динамічна, багатогранна. На перший погляд все здається просто: досить заможній поміщик хоче заробити ще більше грошей. Разом зі своїм кумом він погоджується на авантюру:,обміняти декілька сотень справжніх грошей на сто тисяч підробок. Та їх обдурюють - у мішку, замість фальшивок лише чистий білий папір, складений акуратними пачечками. От ніби все смішно і цікаво, але в першу чергу написанням цієї комедії автор хотів висвітлити такі негативні людські риси, як жадібність,недовіру, жагу до наживи, легковажність. А ще показати, що гроші не є найважливішим у житті. Герої у творі постають дивними, яскравими, смішними, близькими до читача. Мені п'єса сподобалася. Рекомендую! Від мене 5/5.