Книга, в якій багато хто, впізнає свій підлітково – шкільний вік. Коли ще нема мобільних і інтернета з соц мережами, а на уроках в школі, перекидуються записками. Коли соромишся говорити українською мовою, бо це не модно і нею говорять тільки заучки. Коли на дискотеках в основному російська попса, а про існування чогось українського, навіть не знаєш. Перша закоханість і розчарування. Перші думки про патріотизм і усвідомлення себе громадянином цієї країни. Переживання за шкільний випуск і вступні іспити. Роздуми про те, який ВУЗ обирати, чи варто йти за мрією чи йти за перспективою. Початок студентського життя, коли час ставати самостійним і приймати важливі рішення. В цій книзі, багато мудрих думок, хоч і написана вона у вигляді щоденника, дівчинки - підлітка. Про дитячу наївність, мрії і про дорослішання. Написана легко і без моралізаторства. Читається швидко, а особливо тим, кому вже трохи за 30)) Це такий своєрідний стрибок в часі, щоб згадати про те, як це – бути підлітком в 2000х, без інтернетів і соц. мереж.

"Старшокласниця. Першокурсниця" от современной украинской писательницы Анастасии Левковой. Эта книга рассчитана на подростков. На современных подростков. Хотя, на мой взгляд, вряд ли она их заинтересует. Ну нет в ней ничего такого, что было бы для них близко. Книга скорее для более старшего поколения. для тех, кому все это знакомо и близко. Именно они смогут понять ее. Книга - это такой себе дневник девушки Лили. Вначале она в 9 классе, в конце книги - на 1 курсе. Она просто записывает свои мысли, а точнее происходящее на тот момент. Вот она на уроке и надеется, что классный руководитель - Мамка - ее пересадит. Потому что Десятов на нее все время смотрит. Или готовится к первому свиданию с Бестужевым. Или рассказывает о своей старшей сестре Олесе, которая окончила школу и переехала во Львов. А потом и первая самостоятельная поездка к сестре. Много всего уделено школе, например, математичка КГБ и ее дань, то самогоном, то свеклой,то сапогами. Потом высшая школа, самостоятельная жизнь и самостоятельно принятые решения... В целом, книга не то чтобы мне не понравилась. Можно прочитать, один раз. А еще этот сленг на протяжении всей книги, читать не очень приятно. Хотелось бы чистого украинского, без суржика.

Цікава, місцями кумедна книжка-щоденник дівчини Лілії Маринник, у якому вона щиро і дещо наївно розповідає про три останні роки навчання у школі та перший рік в університеті. Життя Лілії досить насичене: вона кмітлива дівчина, яка бере участь у багатьох олімпіадах, але не забуває і про розваги, подружок та особисте життя. Вона закохується і розчаровується, виборює своє право на вибір майбутньої професії, «запалює» свій клас, аби змінити ненависну вчительку, мандрує і постійно обговорює шкільні й особисті справи з численними подругами. Описані у книзі-щоденнику події відбуваються протягом 2001-2004 рр., і можна добре відчути атмосферу тих років очима школярки та студентки: запровадження 12-бальної системи оцінювання, випускні іспити не як ЗНО, поява перший персональних комп’ютерів і ноутбуків, інтернету, мода того періоду тощо. Усе це цікаво, і мене приємно вразила незіпсованість підлітків. Утім, трохи дивно було читати про те, що дівчат у 9 класі батьки сміливо і часто відпускають до нічних клубів на дискотеки (ураховуючи той факт, що мобільних телефонів не було ні в кого). Загалом, легка, приємна оповідь, читається із ностальгією.