Продовжую знайомитися з творчістю Володимира Лиса. Неймовірно легкий, швидкий для читання, сучасний твір "Стара холера". Я навіть здивувалася, як автор зміг так душевно описати почуття героїв, оскільки не всі автори-чоловіки мають таку здатність. Та Володимир Лис занурює читача в захопливі життєві історії головних героїв, старих Єву та Адама, чиї юнацькі "кохання" змусили жити на самоті до старості. Жарт друзів змусив поєднати долі зовсім чужим людям. Хтось скаже, навіщо це все в такому похилому віці, кому ти потрібен? Але життя непередбачуване, в ньому можливе все. Таким же можливим і цілком ймовірним я вважаю захоплення багатія простою дівчиною Лізою. В людини є абсолютно все, та немає чистих, ненаграних, безпосередніх стосунків, що так і захопило олігарха. Та чи мали б їхні відносини продовження? Думаю ні. Кінцівка якась нереальна, як на мене. Взагалі книга захоплює, вражає неймовірно правдивим описом переживань, страждань головних героїв. Заставила приглянутись до знайомих старичків, хтозна, можливо й серед них живе така ж "Стара холера".

Чудовий, легкий, інтригуючий, місцями простий та веселий. Кінцівка не є якоюсь неймовірною, але заслуговує на те, аби дочитати даний твір до останньої сторінки. І, за бажанням, пустити сльозу, котра прокотиться повз щиру посмішку на вашому обличчі.