Неприємно вразили сцени сексу, надмірне вживання ненормативної лексики, згадки про "вєлікую расєю" та її історію. Ви серйозно? Було огидно читати. Сюжет цікавий, але враховуючи той факт, у який час ми живемо зараз, не хочеться читати про подібні речі.

От хто ніколи не підводить, так це Люко Дашвар. Її книги завжди зі змістом, з купою таємниць, їх завжди легко читати, а головне - ніякого розчарування. Цю я проковтнула, хоч і трошки цеглинка. Таке враження, що подивилася серіал. Герої просто оживали, настільки їх легко було уявити. Так, це сімейна драма, але прописати її достовірно не так уже й легко. Особливо, коли сімʼя велика. Коли є конфлікт і поколінь, і родинних звʼязків, і погляди на життя у всіх різні. І коли раптом почалася війна. А в маєтку поблизу Києва старий магнат зібрав своїх нащадків з української і російської сторін. Ну як зібрав? Вони самі приїхали відсвяткувати його день народження, на яке не були запрошені. Але дід не молодшає, а гроші не пахнуть, а вірити в те, що хтось при розумі може спровокувати такий масштабний конфлікт, ніхто не хотів… От і прибули родичі на розділ майна, як говориться. Хто ж знав, що вийде розділ родини? Хоча, правду кажучи, родини, як такої, уже давно не було. Був сам по собі старий архітектор, зі сліпою вірою у відновлення країни, яка згинула в далеких девʼяностих минулого століття. Була його українська онучка, яка так хотіла дідового визнання, що здатна була навіть на приниження. Був син зі столиці сусідньої держави, просякнутий і наляканий пропагандою підстаркуватих вождів, але не на настільки, щоб не приїхати на рідні йому українські землі (звісно ж не заради них). Був ще один, прийомний, із тих, про яких говорять - в сімʼї не без урода, який танцюватиме і нашим, і вашим, аби лише заповіт підморгнув саме йому. Маєток, побудований в стилі клініки для душевнохворих, чи міг він бути затишним? Люди, які після себе лишають криваві сліди, що тягнуться за ними протягом життя, чи можуть вони бути щасливі? Куля, яка летить з рушниці окупанта, вона хіба вибирає, руський ти, чи українець? СпАДок з красномовним російським словом всередині… Він не дістанеться нікому. Його знищать окупанти, яким так радів нещасний дід-архітектор. І нещасний я пишу з іронією. Бо немає ніякого жалю до того, хто сам занапастив своє життя, бо любив тільки гроші, і стелився перед владою, і тішив себе якимись привидами з минулого. Книга різка, болюча. Нікого тут жалко. Спочатку. Співчуття прийде трохи пізніше. До окремих персонажів, і до кожного по різній причині. Бо карти будуть відкриватися поступово, але козирі в рукаві матиме не кожен. Хтось з ніякого батька перетвориться на героя, а хтось помре, як жив, сороміцькою, страшною смертю. Хтось зрозуміє справжню цінність буття, а комусь до останнього буде хотітися, хоч и і кривавого, але такого намріяного спадку. Вони приїхали сюди заради грошей. Хто ж винен у тому, що назад поїдуть не всі?

Почнімо з того, що сама книга має граматичні помилки, наприклад "Ралянський", "Полиного тата", "Висунулся". Як на мене, то за таку ціну книга має бути хорошої якості й без помилок По сюжету ми маємо окрім українських персонажів ще й російських, проте у творі вони розмовляють українською. Претензій насправді могло б і не бути, адже я розумію бажання не вставляти російську мову в твір. Але герої російського походження насміхаються з того, що українські герої розмовляють українською, хоча самі теж нею розмовляють. Це зовсім не логічно. Особливо вбив момент, коли Гнат просить свою онуку розмовляти з ним російською, при цьому його репліки були українською. Як на мене, то можна було б репліки російських героїв написати українськими буквами, це було б доречно і висміювало б російську мову Забагато брудних вставок сексу, таке відчуття, ніби авторка намагалася ними "вирулити" сюжет. Спойлер, це зробило все тільки гіршим Так, є неочікувані сюжетні повороти, проте іноді вони здавалися зовсім дивними та зайвими. Я сподіваюся, що усе мною написане не має помилок і є зрозумілим. Відгук є моєю особистою думкою, я не мала на меті образити авторку.