Група пралюдей, можливо, одна з останніх, проходить на свою літню стоянку і несподівано стикається зі своїми «спадкоємцями», людьми нового типу. Неандертальці наївні, нерозвинені, покриті шерстю і непрямоходячі, але у них міцні сімейні зв’язки, є мова й імена. У мові і мисленні відсутні абстрактні поняття, складні логічні зв’язки. Вони вміють зберігати вогонь, але не добувати його, виживають за рахунок збирання, з інструментів — найпростіший загострений шматок каменю і палиця.

Нова ж раса — Люди розумні — вражає своїми вміннями, жахає жорстокістю, духом провини та розбещеністю. Вона сповіщає загибель сумирного племені, чий світ успадкує.

Цей майстерний роман Вільяма Ґолдінґа — довершений зразок художньої прози з ретельно продуманими образами, мовою та атмосферою, з наскрізною соціальною й гуманістичною критикою вплетеною в художню форму.