Альбом, який просто мусить бути. Якщо його б і не було - він неминуче мав би бути створений. Чесно зізнаюсь - я фанат продукції від "Основи", наскільки якісно вона зроблена і наскільки кричуще важливі теми у ній підняті. На жаль, за 1700 грн альбом я вряд чи зможу колись собі дозволити, і думалось не раз - що було б круто, якби, скажімо за допомогою якогось спонсора чи державного лоббіювання такі альбоми задурно роздавалися пам'яткоохоронцям, історикам-урбаністам, архітекторам - не тим з високих кабінетів, а тим низовим, з народу - котрі найбільше й спричинилися до збереження, дослідження та прославлення архітектурних пам'яток. Але потім зловив себе на думці, що воістину благою справою все ж було б дарування таких книг не нам, а нашим чиновникам. Забудовникам. Мерам міст. Владі різних рівнів. Бізнесменам малим і великим, тим же так званим "ФОПам", котрі зараз так ревно протестують за свої права. Адже саме на цих верствах лежить найбільша відповідальність за руйнування, збезчещення, опошлення історичної спадщини, архітектури всіх видів - від готики XV ст. до оцього от самого модернізму-бруталізму. І саме цим верствам, нашу величезну прикрість і трагічний збіг - зазвичай найбільше бракує смаку. І чи не ось це є ключовим. Саме відсутність смаку, а не гроші. І не виключно капіталістичний інтерес. Бо кожен, навіть самий цинічний і безпринципний олігарх все-таки старається СВОЄ зробити якнайкращим. Адже має гроші, має все. Але - навіть при тих колосальних можливостях... чомусь не виходить. Комерційні будівлі виходять безладними, з відсутністю архітектурного вистрою в його повноцінному розумінні; без композиції, без віконного ритму, без концептуальності і узгодження деталей між собою. Реставрації виглядають безжально: вчорашня майже магічно-приваблива старовинна будова перетворюється у бомбей, шанхай, циганське шатро. Все це, звичайно що, відображається напряму на кількості і якості відвідувачів такого закладу - архітектура, визначально спроектована як мистецтво, здатна притягнути людей набагато більше. Ба більше, навіть особисті палаци мільярдерів виглядають так, що, ненароком попавши в інтернет, викликають бурю реготу (і кілька недавніх випадків, що буквально за останній місяць обговорювалися в ЗМІ - тому доказ). Щоб цього всього не було; щоб бізнесмени не жерлися з пам'яткоохоронцями як кіт з собакою - потрібно виробити в масової аудиторії (до якої належать і забудовники у більшості своїй) смак. А смак-то сам не з'явиться. Та на щастя, його не так складно отримати: досить бути НАДИВЛЕНИМ. Тобто - почастіше переглядати такі альбоми. Маю надію, що ця продукція колись таки дійде до свого найбільш цільового глядача - влади і бізнесу. І тоді десь щось маленьке в Україні та й зміниться.