За останні 2 роки Марійка прочитала, мабуть, більше половини книжок серії "Читальня" Видавництва "Ранок". Починала з Рівня 1. Потім і два наступних рівні додалися) Але, як виявилося, ми ще не писали жодного відгука про цю серію, тож виправляємося, бо вся серія чудова! Книжечки "Читальні" невеличкого формату, зручні і компактні, завжди із інтригуючою обкладинкою, зрозумілими дітям ілюстраціями, з чудово викладеною і повчальною історією, написані грамотно й відповідно до рівня дитячого сприйняття, містять у кінці книги кілька цікавих завдань щодо прочитаної історії і вони продаються за прийнятною ціною! ) Отож, знайомтеся, це - Сальватор! Із однойменної розповіді @Мія Марченко. Її "Сором'язливий Сальватор" акцентує увагу на дуже важливих рисах характеру та почуттях головних героїв. Не всі ми можемо бути розкутими і вільними у спілкуванні, але дружніми бути варто, адже саме дружба і підтримка зможуть допомогти перебороти будь-яке неприємне чи непотрібне почуття чи відчуття. Так, ставлення Колючки допомогло Сальватору подолати свою постійну сором'язливість і отримати нові приємні емоції від виступу перед класом чи під час шопінгу. До речі, прийом із заплющеними очима та проста і мудра порада "зупинитися і роздивитися, не поспішати" стали б у нагоді сором'язливим не лише мурахоїдам ;) Адже не секрет, що діти не люблять поспішати, їхня природа така, тому варто "дати собі час", і без поспіху та метушні подивитися на все свіжим поглядом, не додумуючи нічого того, що немає. Чорнобілі ілюстрації пані Брайловської влучні і дуже милі! Вони чудово супроводжують текст, не відволікають надмірно і допомагають дітям, які вчаться читати самостійно тримати цікавість і увагу! Особливої нам із Марійкою сподобалася Колючка) І на ілюстраціях, і за характером! Як добре, коли поруч із тобою трапляються такі чуйні люди. Авторка майстерно описала велику палітру почуттів, зокрема, мурахоїдика, як тривожних, так і щасливих: багато синонімів, багато відтінків. Адже дитячі почуття насичені емоціями, бурхливі і роблять дітей вразливими до непопулярних ситуацій. У сучасному світі далеко не у кожній школі знайдуться вчителі, які коректно і вміло, мудро і емпатійно поставляться до учнів, які потребують більше уваги і підтримки з огляду на їхнє світосприйняття. Можна говорити про банальне невміння чи небажання вчителів допомогти учням, можна виправдовувати їхнє байдуже ставлення величезною кількістю учнів у класі та кількістю годин зайвої бюрократичної роботи, а ще - невисокою зарплатнею і тп. Можна. Але я вважаю, що Вчитель/Вчителька завжди має бути мудрим і добрим, емпатичним і людяним в першу чергу. Інакше не варто працювати із дітьми. Такі вчителі є, хотілося б, щоб всі такими були. Хотілося б, щоб саме такі мудрі, добрі, емпатичні і людяні Вчителі вміло допомагали дітям виходити зі схожих ситуацій, допомагали самі чи у співпраці зі шкільним психологом (наявність у кожній школі шкільного психолога це окрема тема для обговорення). Але не поводилися байдуже чи немудро, як багато вчителів, і як вчителька Сальватора, зокрема. Саме тому факт, що дитині допомогла дитина, був для мене дуже очевидним і природнім. Дитині, буває, легше відкритися одноліткам. І тут важливим є дитяче сприйняття. Для мене, як для мами, важливим у вихованні моїх дітей є розвиток емпатії, емоційного інтелекту. Хотілося б, щоб всі батьки розуміли необхідність розвитку в першу чергу емпатичних якостей дитини (а тоді вже знання абетки і цифр): милосердя, чуттєвості, толерантності, людяності. Дуже вдячна Мії Марченко за чудову книгу, яка водночас дарує насолоду від читання, і змушує зануритися у життєво важливі питання! Рекомендуємо книжечку "Сором'язливий Сальватор" для перших спроб самостійного читання та для читання батьками дітям!

Маленький мурахоїд на ймення Сальватор мешкає у плетеній хатинці на узліссі сельви. Він страшенно сором'язливий: не хоче заходити до кімнати, де багато незнайомців, сходити до крамнички і коротко поспілкуватися із продавчинею пані Ондатрою для нього справжнє випробування, а розповісти вивчений на пам'ять вірш перед усім класом — просто пекло. Тому, на жаль, частенько так стається, що до тої кімнати з незнайомцями Сальватор таки не заходить, з крамнички тікає (а продавчиня думає, що він німий), а вірш не може навіть почати декламувати, хоча знає його на зубок, бо ж усі однокласники на нього дивляться, а для нашого мурахоїда це — нестерпно. Лише наодинці у сельві Сальватор почуває себе щасливим і вільним, почуває себе самим собою. Та якось там він зустрічає дівчинку-ягуара, яка вчить його мистецтву спокійного спостереження. «Потрібен час, щоб роздивитися,» — каже вона. І Сальватор потроху починає розуміти, як багато він упускає, коли звідусіль тікає, ніби за ним женуться, а також, що інші звірі не такі сердиті й недоброзичливі, якими він їх чомусь вважав.

Це історія про одного маленького мурахоїда на ім'я Сальватор. Він був настільки сором'язливим, що це страшенно псувало йому життя. Бо Сальватор боявся ходити до школи, де треба було розказувати домашні завдання перед цілим класом звірят, а це ,,двадцять пар очей плюс ще дві, бо вчителька пані Бджола носила окуляри,, ... А ще він боявся ходити до крамнички і купувати собі смачнющу медову жуйку, бо соромився просто привітатися з продавчинею, і та довгий час взагалі вважала, що Сальватор німий. Мурахоїд навіть одного разу пішов до лікаря, бо вирішив, що сором'язливість - це хвороба, яку можна вилікувати. Але і з цього нічого путнього не вийшло, бо Сальватор не зміг нічого пояснити, і так і не сказав, що ж його турбує. Але життя маленького мурахоїда змінилося, коли він зустрів ягуареня Колючку. І, як виявилося, вдвох соромитися набагато легше... А можливо, просто треба дати собі трохи більше часу, щоб усе добре роздивитися, і тоді світ не буде виглядати таким страшним і ворожим. Маленька і тепла історія для дітей. Про дружбу і сором'язливість.