фф, мені знадобився тиждень, аби перетравити свої враження про цю книгу. Яся Білак написала темне феміністичне фентезі на базі слов'янської міфології – і кожне слово тут дійсно на своєму місці та описує цю історію. Якщо б мене попросили описати її одним словом – це було б "густа". Густа, в'язка і тягуча оповідь, при цьому настільки щільна, що місця сумнівам не залишається. Але по порядку. 🐍Оповідь ведеться від тої самої доньки вождя зміїного племені, імені якої ми не знаємо. Вона є продуктом свого світу, жорстокого й категоричного, проте вирішує грати за власними правилами і щось задумала. Що саме – дізнаємось у кінці. Вона саркастична, інтроверна, іноді неприємна і незручна, але спостерігати за її історією та думками дуже цікаво, і доволі швидко втягуєшся у все, що з нею відбувається. Й ось тут авторка обманула мої очікування від маркера "феміністичне". Бо "Сонцекрес" – саме темне феміністичне фентезі, де слово "темне" грає ключову роль. Героїня тут не рятує світ, не прагне соціальних змін (поки що), не виступає за все хороше й не висуває якісь ідеї. Вона рятує себе. Світ "Сонцекресу" глибоко, закореніло і до бісячки патріархальний. Чоловіки тут б'ють дружин, жінки нон-стоп народжують дітей, бо в цьому їхня єдина роль, а дочок видають заміж задля вигідних союзів – і головна персонажка є частиною цієї системи. На мою думку, саме в цьому заключається "темність", адже навіть бачачи усі ці жахи, нею це сприймається як норма. Брат б'є вагітну дружину? Погано, треба буде з ним поговорити за нагоди, але я все одно люблю його, бо він мій брат. Інших дівчат ґвалтують й насильно видають заміж? Дуже шкода, такі традиції. Головне, щоб не мене. Неможливо рятувати світ, не розуміючи його гнилизни чи того, що може бути інакше. Як побачити загальну картину, будучи її частиною? 🔸Чи зміниться героїня? Певна що так, адже "Сонцекрес" – тільки початок циклу. Чого коштуватимуть їй ці зміни? Гадаю, багато чого, фінал "Сонцекресу" нам це обіцяє. 🐍🐍🐍Окремо хочеться відзначити стосунки між сіблінгами. Персонажка має багато братів, рідних і дво- троюрідних, і неймовірно весело спостерігати за їхніми взаєминами. Усі вони різні, в кожного свої таргани, але всі люблять сестру. Так, як вміють. Мій улюбленець Мар'ян, за нього особливо переживала, такий він дурбецало. Ну і, звісно ж, світ. Тут пані авторка майстриня. Історія, традиції, легенди, деталізованість – усе це запевняє, що Єргу і люди-вужі дійсно існували, а переплетення зі слов'янською міфологією робить його дуже знайомим і чи не рідним, хоч і вкрай застарілим. Маю, однак, відмітити особливість оповіді – вона повільна, плавно занурює у новий масштабний світ, дає читачеві час зрозуміти, як тут усе влаштовано. Я подібне люблю, та якщо ви очікуєте прям пригод з перших сторінок – "Сонцекрес" вам цього не дасть. Це перша ввідна частина дорослого темного циклу про Тричі Народжену, де треба дійсно зважати на тригери на початку книги. Шикарно, пишають, читайте. ❤️