Останнім часом мене тягне на "літературну екзотику" - намагаюся читати авторів, про яких взагалі нічого ніколи не чув, але їхні твори та їхня творчість справили на розвиток літератури у їхніх країнах неабияке враження. Серія "Карта світу" якраз дає таку можливість познайомитися з маловідомими широкому загалу авторами. І ось натрапив на чергового, мені незнайомого автора - Маріо Варгаса Льосу. Мене одразу "підкупила" інформація про те,що він у 2010 році отримав Нобелівську премію з літератури, тому я подумав, що просто так таку винагороду не дають. Тому вирішив познайомитися з його творчістю і замовив собі оцей роман. Те,що він мені сподобався - це нічого не сказати... Він мене підкорив,не знаю, деякі люди пишуть,що нудно,затягнуто,нецікаво. Особисто я у захваті. Але все по порядку: 1. Реальні події Роман засновано на реальних подіях і є по суті, опусом життєдіяльності британського консула і паралельно борця за права пригнічених людей у Демократичній республіці Конго та Амазонії Роджера Кейсмента; 2. Незвична манера написання Мені здалося, що цю оповідь не можна в повній мірі назвати "романом", так в ній є діалоги, але більше схоже на автобіографічний нарис, який межує на межі "роман - нон-фікшн" (моя суб'єктивна думка!!); 3. Реалістичні картини звірячої колоніальної системи Маріо Льосі вдалося зобразити ненажерну,паразитарну колоніальну систему Британської імперії та Бельгії, які, прикриваючись намірами нести прогрес цивілізації на відсталі землі Африки та Перу,по-звірячому експлуатують тубільне (корінне) населення цих країн, одержуючи з виробництва і збору каучуку надприбутки. Будь-які спроби припинити це свавілля і кинути виклик Системі закінчується трагічно для таких "хоробрих" людей, в хорошому сенсі цього слова. 4. Зображення сильного характеру і просто Людини Автор зобразив дійсно непересічну особистість,яка являється взірцем боротьби за права людей, їхню рівність і особисту свободу. Роджера Кейсмента не влаштовує колоніальна система, яка має на меті знищення людини і він починає нещадну боротьбу з нею у всіх її проявах і на всіх континентах. 5. Внутрішні протиріччя головного героя Ближче до кінця роман набуває філософічного забарвлення, адже Роджер поринає у вир боротьби за власну батьківщину Ірландію, намагається визволити її від багатовікового гніту Британської імперії і у свідомості головного героя виникає протиріччя: " Я-ірландець,моя країна знаходиться під гнітом Англії і я повинен їй допомогти, як допоміг у свій час корінному населенню Конго та Перу, а з іншого боку - я підданий британського монарха, я чиновник високого рангу, дворянин і кавалер британських орденів, як я можу боротися проти країни, яка мене зробила тим,ким я є..." Підсумовуючи вище написане, хочу сказати,що роман мене дуже вразив, однозначно рекомендую для людей, які люблять такі сюжетні лінії з не завжди щасливим кінцем!

В 2016-ом году Ирландия широко отпраздновала столетие Пасхального восстания - восстания, которое состоялось на Пасху в 1916 году, восстания за независимость Ирландии от Великобритании и создание Ирландской республики. Несмотря на поражение, именно та неделя стала счастливым билетом Изумрудного острова к освобождению от многовекового гнета британской короны, потому что выстрелы, что получили в грудь лидеры восстания, разбудили всю страну. Началось массовое повстанческое движение. Среди тех, кто поддерживал страну был британский посол, защитник прав человека и националист сэр Роджер Кейсмент, который и является центром внимания романа перуанского лауреата Нобелевской премии. ... В тесной, темный тюремной камере, где нет отсчета времени, Роджер ожидает приговор. Обвинения тяжелые - государственная измена, за которую единственное наказание - смертная казнь. Но, как известно, надежда умирает последней и еще есть вероятность, что приговор будет смягчен. Предыдущие заслуги перед британской империей, влиятельные друзья - казалось бы, добиться отмены смертной казни возможно. Однако во время обыска дома осужденного полиция обнаруживает дневники скандального содержания. Оказывается, что великий гуманист - гомосексуалист. Непристойные записи становятся достоянием общественности, страна в шоке ... Те дневники отчасти и стали причиной отклонения апелляции. Однако, книга вовсе не сексуального содержания - она рассказывает читателям, как Кейсмент через свою гуманитарную работу в Конго и Перу пришел к идее независимой Ирландии и попытался воплотить ее в жизнь. В той камере накануне смерти Роджер вспоминает свою жизнь... Книга разделена на три части - Конго, Амазония, Ирландия - каждая из которых предоставляет читателю широкое представление о состоянии дел в этих странах периода 1900-1916. «Сон кельта» - та книга, которая оставляет после себя глубокий след в душе. Дочитав, еще долго не можешь прийти в себя, думаешь о судьбах людей, которые разрушила могущественная империя, о природе, которая была свидетелем пыток, о силе человеческого духа, который может перенести все ужасы и несправедливость. Думаешь о том взгляде, что смотрит на нас через века с фотографий – глубокий, мудрый, но катастрофически измученный. Это потрясающая история жизни удивительного человека, человека слова и дела. Всю книгу (читай судьбу Роджера) можно охарактеризовать цитатой: «Не является ли жизнь чем-то абсурдным, драматической постановкой, которая в любую минуту может превратиться в фарс?». Он хотел спасти родную, милую Эрин от рабства навязанной системы, а получил петлю на шею (это не спойлер). Здесь становится символическим название романа - сон кельта-Кейсмента о свободной Ирландии остался для него лишь сном. Хочу выразить свою огромную благодарность автору за то, что донес до массового читателя историю этого необычного и, не побоюсь этого слова, великого человека. Читайте, дорогие друзья! Избавляйтесь стереотипов, требуйте свободы, любите и никогда не жалейте о том, что было в прошлом! Нареканий по переводу много. Но они не портят впечатление от романа.