Цю книгу мені порекомендувала подружка і спочатку я не вірила, що зможу закохатися у сучасну українську літературу. Так, відомі класики нашої країни, чиї твори вивчають у школі, полонили мільйони сердець, але я досі не розумію, як це творіння про складну жіночу долю не ввійшло у топи списків для обов'язкового читання. Мова написання спочатку здається старомодною, проте вже після декількох сторінок ціль стиль написання доопмагає тобі поринути у ті часи глибинно та незворотньо. Сама історія не залишила мене байдужою, може тому, що я жінка, може тому, що українка. Ці переживання, ця відвертість, ця тяжка боротьба з думками оточуючих - це все знайомо і у сучасному світі і надає особистого шарму змісту і розумінню. Володимир Лис чудово втілив на папері історію багатьох матерей, дочок і дружин, лаконічно несучи істину через покоління сім'ї Соломії.

Черговий неперевершений роман відомого українського письменника Володимира Лиса «Соло для Соломії» я не просто прочитала, а прожила разом із головною героїнею Соломією. Історія життя дівчинки Соломійки від народження до глибокої старості. Дівчинка, якій судилося прожити важке, нелегке життя, сповнене як радостей, так і втрат, розчарувань, смутку, людський пересудів. На прикладі історії життя однієї Соломії автор прагнув показали історію майже всіх західноукраїнських жінок, яким довелося народитися та жити у непростому та багатому на трагічні події двадцятому столітті. Для мене цей роман був сумним. І, можливо, я часом не підтримувала вчинки головної героїні, але я щиро раділа її радостям, переживала її смуток і бажала, щоб вона хоча б в кінці свого життя стала щасливою. Проте і не засуджувала, адже як можна засуджувати вчинки звичайної жінки, яка так прагнула простого жіночого щастя. Роман рекомендую не тільки любителям жіночих романів але і всім тим, хто любить читати гарно написані історії людських доль.

Соломія, Соломійка, Соломієчка, Соломка, Соля, Солечка... У книзі описано життєвий шлях сільської жінки від дитинства до глибокої старості. ЇЇ дорослішання, кохання, поклики серця та непростий вибір жіночого люблячого серця. Соломійка. Названа на честь матері за примхою батька. Не така, як усі. Розмовляє з джмелями, дружила зі старим священиком, мала одразу двох кавалерів та розривалась між ними двома: і Павлусь і Петрусь були в її житті так важко було між ними обрати. Буденні дні невеликого волинського села змальовані на тлі ХХ століття – непростого часу Другої світової війни, радянщини, колективізації. Опір владі, партизанщина, нелюдяні та такі ненависні більшовицькі закони. Жорстока епоха ламає долі, забирає найдорожчих людей. Життя триває. Серце розривається, розбивається на дрібненькі шматочки, щоб відродитися знову, знайти сили жити далі, відкрити в собі нові грані любові, зігріти своїм теплом власних та прийомних дітей. Жіноче серця – це глибока безодня. Воно ховає безліч таємниць, таїть в собі пристрасті, ніжність, милосердя, співчуття, відчуває найменший фальш, найменший обман. Прагне кохати, вміє чекати та понад усе очікує взаємності та щирості. Твір Лиса надзвичайно простий, такий буденний, щирий, справжній. У ньому немає ідеалів, немає взірців. Є звичайне буденне село, пересічні люди, звичні клопоти, від чого історія стає ще ближчою до читачів.