Навіть не сподівалася, що так сподобається книга. Книга про життя простої жінки Соломії в селі на Волині в непростий час. Така гарна поліська мова, такий колорит, книгу прочитала - ніби своїми очима побачила те село, тих Соломій, що певною мірою повторювали долю нещасливого кохання. Соломії довелося жити під час приходу Радянської армії до влади, під час Великої Вітчизняної війни, кохати, бути щасливою і страждати, сподіватися, надіятися, вірити, просто жити, бути сильною попри все. Дуже цікаво було читати саме думки жінки, заглянути в глибини душі цієї доброї людини. Ну дуже сподобалася книга, пройнялася нею.

Дуже цікава і динамічно написана історія про звичайну українську жінку від її народження і до глибокої старості. Під час читання книги пережила різні емоції: радість, хвилювання, злість, обурення, співчуття. Всього було в житті Соломії. Є тут кохання, розчарування, пошуки щастя, якісь невеличкі елементи еротики. Чи була головна героїня щасливою? Напевно "так". Але однозначно на це питання я так і не відповіла для себе. А ще в романі розкриваються теми тодішньої влади, політики, віри, умов життя і праці простих людей, а особливо, жінок. В творі також піднімається питання дружби, підлості, відданості, самопожертви і зради. Загалом книга дуже гарна, одна з найкращих у автора. Читається на одному подиху. Люблю такі книги, в які занурюєшся, ніби там побував, а після прочитання ще кілька днів ходиш під враженням і не можеш взятися за іншу. Переосмислюєш. "Соло для Соломії" Володимира Лиса належить до таких книжок. Набільше вражає, як чоловік-автор може так цікаво, детально і правдиво описати долю жінки. Рекомендую до прочитання.

После прочтения “Столетия Якова”, захотелось еще чего-то из-под пера Владимира Лиса. Выбор пал на произведение “Соло для Соломии”. Соломия, Соломка, Соломинка, Соля － такое красивое имя, а такая сложная судьба у той, кому оно досталось. Западноукраинский ХХ век в лице женщины, которая пережила и ужасы войны, и тяготы перестройки, и кошмары любви. Будто прожила чужую жизнь, а не прочитала книгу. При чем долгую жизнь, полную разных чувств, эмоций, событий. Такая сложная натура, эта Соломия, в которой слились воедино чистота и грех, надежда и отчаяние, наивность и решимость. Это не такой образ, который хочется примерить на себя, ибо слишком тягок был путь этой девочки, девушки, женщины, седовласой бабушки. И в этом вся сила романа － на столько в нем все живо, до боли правдиво. История Полесья, история Украины, история таких разных людей, которым суждено было встретиться на дорогах села Загорены (и не только) в трудные времена (а когда они бывали простыми?) то ли на счастье, то ли на беду. “Соло для Соломии” － роман, который впечатлил, ведь и правда, война тоже женского рода.