Роман розповідає про психолога, який прибуває на космічну станцію, що досліджує дивну планету Соляріс. Атмосфера тривожна й загадкова - ізольована станція, дивні явища і незрозумілий океан, який покриває всю планету, створюють відчуття глибокої таємниці. Сюжет розгортається навколо спроб учених зрозуміти природу цієї планети, яка, здається, здатна впливати на людську свідомість і матеріалізувати спогади. Поступово герой стикається з проявами власного минулого і починає сумніватися у межах між реальністю, пам’яттю і почуттями. Напруга виникає з поєднання наукової фантастики, психологічної драми і філософських роздумів про можливість контакту з іншим розумом. Мені сподобалося, як історія поєднує космічну загадку, глибокий психологізм і роздуми про природу людини, створюючи сильну й атмосферну науково-фантастичну розповідь.

Не цікава! От зовсім! І як лише такі книги стають бестселерами? Може й справді щось нове притягує читача? Та мені книга не сподобалася! Вона ні про що конкретне! Тема - розмита, головні герої - мляві, сюжет - непослідовний, а головне - у неї зовсім немає закінчення! Головний герой Кріс прилітає на планету Соляріс. Її вже давно вивчають і багато про неї знають, але все одно є багато невизначеного та незясованого. А головне - одразу по прильоті на кріса чекає багато загадкових подій. Загалом, почитати можна. Але без особливого захоплення. І розчарувала відсутність гідної кінцівки.

Людство успішно підкорює простори всесвіту, вперто шукаючи планети, на яких теж можливе життя. У своїх пошуках воно відкриває планету Соляріс, що майже повністю вкрита океаном, а над її поверхнею по черзі сходить два Сонця - червоне та синє. Виникла ціла наука, присвячена лише одній планеті - соляристика. Але навіть десятки тисяч наукових праць не наблизились до головної розгадки - що ж таке насправді той Океан? Єдині живі організми на планеті - троє чоловіків-вчених, які живуть на станції. Але коли Кельвін туди прибуває, виявляється, що їх стало на одного менше.А ще приходять "гості"... Незрозуміло як, чому та навіщо, але Океан присилає гостей до вчених, при чому завжди у вигляді людей, яких ті знали (але чомусь обирає вже мертвих людей). Таким чином він намагається якось зрозуміти тих "метушливих організмів", що з'явились невідомо звідки і почали ставити над ним експерименти. То хто ж у цьому випадку правий і візьме гору? Людина, що завжди впевнена в своїй правоті, чи безмежний Океан, що і є планетою Соляріс? Це фантастика середини минулого століття, тому будьте готовими до того, що частина тексту, де йдуть описи про саму природу нової планети, насичені науковою термінологією, якої для гуманітаріїв може бути забагато. Але в той же час, в іншій половині тексту присутня динаміка та є питання, над якими не завадило б подумати.