з війни почну щоб одразу прояснити цей момент бо тут дуже концентровано про це. хтось не може читати про війну з причин менталки, всі по-різному переживають такий контент, а особисто я не дуже сприймаю війну в сучасних книжках коли її описують не побічно, як факт, а якось емоційно загострюють на ній увагу типу: "Не знала вона, як мати жаль до пустельників після Бучі. Після Маріупольського театру. Після пошрамованого Харкова." "Міра мала ліхтарик, той став неодмінним атрибутом, коли росія почала бити по енергетиці." і це суто мій заскок бо мені це зазвучить вже після війни, а не зараз в ній, а такий формат (в "Драбині" у мене була така ж претензія) наче більш пасує для іноземних читачів, щоб вони хоч якось відчули. але і пишуть всі про війну через призму свого досвіду й почуттів тому це не мінус, просто не сильно мій формат повертаючись до жанру, це таки фентезі, але я б уточнила, що це магічний реалізм, який я, до речі, теж ніжно люблю, мабуть улюблений мій піджанр після епічного фентензі. тут все дуууже буденне...UNTIL IT ISN'T. so there's this дух ізюмського лісу...