Ця книга є однією з перлин Крісті. Ще одна справа Пуаро, де той за допомогою свої сірих клітин розплутує загадку, яку не в силі розплутати будь-хто інший. В центрі сюжету – смерть людини, яка нікому не подобалася в силу свого характеру. Але чи поганий характер може виправдовувати вбивство? Вбивця надзвичайно кмітливий, і відчувши небезпеку, під ударом можуть опинитися невинні люди, які якимось чином, навіть не знаючи самі цього, бачили або чули щось, що може видати вбивцю. Фінал шокуючий.

Лорд Еджвер - холодний, жорстокий аристократ, якого ненавидять майже всі. Його дружина, актриса Джейн Вілкінсон - блискуча, егоїстична красуня - відкрито каже Пуаро: "Мені потрібно, щоб мій чоловік помер". Пуаро відмовляється допомагати, але наступного дня лорда знаходять зарізаним у кабінеті. Джейн має ідеальне алібі - була на вечірці з дюжиною свідків. Але чим глибше Пуаро з Гастингсом і Джаппом копають, тим більше підозрюваних: секретар, племінник з боргами, дочка, яка ненавидить батька, і навіть голлівудські інтриги. Крісті тут на висоті: Лондон 1930-х, театри, вечірки, американська актриса з шармом - атмосфера гламурна й отруйна водночас. Інтрига крутиться навколо алібі й мотивів, з купою червоних оселедців. Пуаро блискучий - з його "сірими клітинками" й любов'ю до симетрії. Мені сподобалося, як Крісті грає на голлівудському флеру - Джейн Вілкінсон натхненна реальними зірками, і її цинізм просто вогонь. Фінал - класичний крістівський трюк: все перед очима, але ти не бачиш, доки Пуаро не пояснить.

«Смерть лорда Эджвера» является хорошим примером продуманного, увлекательного и качественного детектива. События развиваются неспешно, давая читателю проникнуться духом Англии, окунуться в ту эпоху, когда люди выглядели и вели себя совсем не так как сейчас. Особого внимания заслуживает Эркюль Пуаро. Нет ни одного дела, который он не смог бы раскрыть, причем, делает он это так, как будто играет в театре, причем, главная роль в спектакле, безусловно, принадлежит ему. Молодая и богатая актриса обращается к Пуаро за помощью, чтобы, наконец, развестись со своим мужем, причем, её совершенно не интересует, каким способом Пуаро решит эту проблему. Получив отказ от сыщика, кажется, что Сильвия готова решить эту проблему с ним или без него и после того, как происходит убийство её мужа, конечно же, все улики указывают именно на неё. Вот здесь и приходится вмешаться в дело Эркюлю Пуаро. Он считает своим долгом чести пролить свет на это дело. Несмотря на то, что многие улики и факты были сфабрикованы, Пуаро удается напасть на след и найти разгадку этого убийства. В присущей ему манере в самом финале детектива он рассказывает в мельчайших деталях, как проходило расследование, какие улики заставили его посмотреть на всё с совершенно другой стороны, и как ему удалось разоблачить убийцу. Детектив получился очень увлекательным.