Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка"
Бумажная книга | Код товара 582522
Yakaboo 4.6/5
Автор
Фэнни Флэгг
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2016
Переводчик
Дарья Петрушенко
Количество страниц
320
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84x108/32 (130х200 мм)

Все о книге Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка"

Евелін переживає глибоку особисту кризу. Вона знайомиться зі старенькою Нінні, яка, попри важку долю, не втрачає жаги до життя.
Нінні розповідає Евелін історії їхнього містечка: про дівчину, яка після загибелі брата знаходить сили жити далі; про розбите серце красуні Рут; про мандрівного робітника, який закохався в Рут; про безробітних, яких у кафе «Зупинка» годували безкоштовно... Ці історії мають таку силу, що змінюють на краще життя тих, хто їх читає.

Характеристики
Автор
Фэнни Флэгг
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2016
Переводчик
Дарья Петрушенко
Количество страниц
320
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84x108/32 (130х200 мм)
Рецензии
  •  
    Вечер в кафе "Полустанок" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Когда я открыла книгу и начала читать, я почти огорчилась от закравшегося ощущения, что бестселлер окажется ни о чем… Скачки между разными годами, выпуск местных новостей собранных из крошек. Но книга оказалась удивительно доброй и приятной, правильнее наверно сказать Человечной. Книга о семье (и не важно, что не все члены семьи являются кровными родственниками); о подставленном плече, о руке помощи, о поиске своего места в этом мире (а лучше сказать о его создании); о дружбе; об умении быть счастливыми, несмотря ни на что или вопреки всему.

    Она похожа на теплый солнечный сентябрьский день, когда немного грустно, что закончилось лето. Когда в воздухе вместе с легкой паутинкой проплывает запах дыма от костров и аромат зрелого винограда… Очень много проблемных тем обозначено: отношения в семье, супружество, однополые отношения, насилие в семье, дискриминации по половому и расовому признаку, нарушение развития, потеря близкого человека... И как с этим можно бороться, принимать и жить дальше. А еще книга о надежде и вере… Для всех кому нужно чуть-чуть поддержки и тепла…

  •  
    Смажені зелені помідори та інші рецепти щастя 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    ,,Смажені зелені помідори в кафе ,,Зупинка" від американської письменниці, сценаристки та актриси-коміка - не лише чудова книга як із апетитною назвою, так і не менш смачною ,,начинкою". Це також неймовірно атмосферний та колоритний екскурс в історію США у 30-і роки 20-го століття: Велика Депресія, расова дискримінація та ще низка соціальних проблем. А ще книжка насичена всеперемагаючою вірою у добро та надією на краще, а також приправлена гумором з дрібкою сарказму. А наприкінці читача чекає мегаприємний сюрприз: меню кафе ,,Зупинка" і рецепти страв, зокрема й смажених зелених помідорів.)

    Кафе ,,Зупинка" знаходилося біля залізничної станції. Ним керувало двоє сестер із великого сімейства Тредґудів. Забігайлівка була надзвичайно затишною, перш за все, завдяки привітному персоналу, а також стала своєрідним культурним центром провінційного алабамського містечка у ті нелегкі часи. Навіть без цента в кишені тут можна було поїсти: одна з власниць, Іджі, на задньому дворі кафе пригощала безкоштовно смачними наїдками. Саме довкола ,,Зупинки" вирує, головним чином, життя героїв - ,,маленьких" американців. Про їхні долі й розповідає старенька Нінні з дому престарілих відвідувачці Евелін. Саме оповідки 86-літньої жінки-оптимістки повертають наснагу до життя молодшій жінці.
Купить - Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка"
Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка"

Обычная цена: 120 грн

Особое предложение: 108 грн

Есть в наличии
 
Информация об авторе
Фэнни Флэгг
Фэнни Флэгг

Известная американская писательница, сценарист и актриса Фэнни Флегг родилась и выросла в пригороде  Бирмингема, штат Алабама в простой семье. С детства была большой фантазеркой, любила слушать сказки и сама сочиняла продолжения историй. В школе у нее обнаружилась дислексия — нарушение процесса чтения. Из-за этого она имела серьезные проблемы и не очень хорошо училась. Девочка мечтал...

Подробнее

Рецензии Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка"

4.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Вечер в кафе "Полустанок" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Когда я открыла книгу и начала читать, я почти огорчилась от закравшегося ощущения, что бестселлер окажется ни о чем… Скачки между разными годами, выпуск местных новостей собранных из крошек. Но книга оказалась удивительно доброй и приятной, правильнее наверно сказать Человечной. Книга о семье (и не важно, что не все члены семьи являются кровными родственниками); о подставленном плече, о руке помощи, о поиске своего места в этом мире (а лучше сказать о его создании); о дружбе; об умении быть счастливыми, несмотря ни на что или вопреки всему.

    Она похожа на теплый солнечный сентябрьский день, когда немного грустно, что закончилось лето. Когда в воздухе вместе с легкой паутинкой проплывает запах дыма от костров и аромат зрелого винограда… Очень много проблемных тем обозначено: отношения в семье, супружество, однополые отношения, насилие в семье, дискриминации по половому и расовому признаку, нарушение развития, потеря близкого человека... И как с этим можно бороться, принимать и жить дальше. А еще книга о надежде и вере… Для всех кому нужно чуть-чуть поддержки и тепла…

  •  
    Смажені зелені помідори та інші рецепти щастя 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    ,,Смажені зелені помідори в кафе ,,Зупинка" від американської письменниці, сценаристки та актриси-коміка - не лише чудова книга як із апетитною назвою, так і не менш смачною ,,начинкою". Це також неймовірно атмосферний та колоритний екскурс в історію США у 30-і роки 20-го століття: Велика Депресія, расова дискримінація та ще низка соціальних проблем. А ще книжка насичена всеперемагаючою вірою у добро та надією на краще, а також приправлена гумором з дрібкою сарказму. А наприкінці читача чекає мегаприємний сюрприз: меню кафе ,,Зупинка" і рецепти страв, зокрема й смажених зелених помідорів.)

    Кафе ,,Зупинка" знаходилося біля залізничної станції. Ним керувало двоє сестер із великого сімейства Тредґудів. Забігайлівка була надзвичайно затишною, перш за все, завдяки привітному персоналу, а також стала своєрідним культурним центром провінційного алабамського містечка у ті нелегкі часи. Навіть без цента в кишені тут можна було поїсти: одна з власниць, Іджі, на задньому дворі кафе пригощала безкоштовно смачними наїдками. Саме довкола ,,Зупинки" вирує, головним чином, життя героїв - ,,маленьких" американців. Про їхні долі й розповідає старенька Нінні з дому престарілих відвідувачці Евелін. Саме оповідки 86-літньої жінки-оптимістки повертають наснагу до життя молодшій жінці.
  •  
    Книга, що залишає приємний післясмак 66% пользователей считают этот отзыв полезным
    Перш ніж прочитати цю книгу, вона довгий час лежала на полиці. В мене було декілька можливостей, щоб врешті-решт її прочитати, але все якось не складалось. Зрешті, через рік! я змусив себе її прочитати.

    Зізнаюсь, я гадав, що ця новела для якихось простих оббивателів. Але, я таки помилявся. Ця книга саме для таких, як я - любителів старовини, пригоді життєвих історій. Не кимось придуманих, а реальних. Суть зводиться до того, що в книзі йдеться, в основному, про І пол. ХХ ст. Левова частка присвячена саме 20-30 рр. ХХ ст.

    Сам епізод тримає нас у 1980, коли невістка однієї пані, що перебувала тим часом у будинку для престарілих "Трояндова тераса" познайомилась із привітною місіс Тредґуд. Місіс Нінні Тредґуд розповідала про своє життя у містечку Вісл-Стоп, що в Алабамі. Ось головний сюжет, що чекатиме на вас. Цікаво, як якесь кафе "Зупинка" могло біля себе гуртувати стільки людей, які по суті були різноплановими. І скільки всьогго відбувалось навколо нього...

    Вас дійсно цікавитиме, як п. Е. Кауч (та сама невістка) знайде в собі сили боротись із своїм "Я", зовнішнім виразом, використає свої природні здібності і заживе по-новому. Ви зрозумієте, хто її змусив це зробити. Взнаєте, який спадок і від кого вона отримала (тут ви здивуєтесь). Крім того, вас не менше цікавитиме як склалась доля багатьох жителів Вісл-Стоп. Про все це і багато іншого - у книзі!

    Крім того, завдяки книзі цій і багатьом подібним, я пізнав життя "кольорових". Як вони вживались із білими, як взагалі жили, чого бажали, що робили. Це прекрасні люди, насправді, хоч якого б кольору вони б не були. Та ви це й самі зрозумієте, в процесі читання.

    Книга доволі різнопланова. Це книга про почуття, людські стосунки, роботу, розбір питання "хто я і де моє місце?". Є моменти смішні, є сумні, є й з нотками детективу. Щоб не розкривати всіх подробиць можу описати коротко один із моментів: чи бачили ви коли-небудь, як двоє дітлахів намагаються сфотографувати трупака легендарного злодія? Можу побитись об заклад, що такого дійства ви не бачили. Прочитавши до цього моменту, ви не раз будете його згадувати зі сміхом. Зважте, я не розкрив усіх деталей! Таких моментів (мається на увазі - смішних) там вистачає.

    Що стосується "ноток детективу" - це, признаюсь я вам, для мене було несподіванкою! Притому, сам сюжет не з легких, але доволі побутовий. Хто насправді вбивця, ви навряд чи здогадаєтесь! Мені, як і героям книги, не було жаль жертву злочину - вона отримала таку "винагороду" за свої вчинки та дії і заслуговувала на таку кончину.

    Готуйтесь, вас чекатимуть не один, не дві, а дещо більше сюжетів, де йтиметься про смерть того чи іншого героя. Втім, я чи не найвперше натрапив на сюжет книги, де б смерть героїв була б представлена так легко.

    Деякі смерті через нещасний випадок. Деякі - природні. Читаючи, мимоволі, розумієш, що й не могло бути по-іншому. Але душу, насправді, бере неабиякий спокій за героїв. Знаєш, що їм добре на небесах, вони побачили життя, вдихнули його на повні груди і настав час їм його видихнути. Ця книга не залишає суму в душі. Лише спокій....приємне відчуття легкості.

    У книзі є суттєвий бонус - кількасторінкова рецептурна "міні-книжка в книжці". Там представлені доволі прості, але в цілому й незвичні й цікаві страви. Треба було б спробувати приготувати щось з того якось. Особливо цікаво, як смакуватимуть оті смажені зелені помідори?

    Варто одразу зазначити, що не всі інґредієнти ви знайдете наразі. Але, думаю, заміна їх на інші складові частини не вплине особливо на кінцевий результат страви. Будьте певні, вам прийдеться робити заміну інґредієнтів у поодиноких випадках, тому автентичність страв більш-менш буде збережено!

    Я рекомендую її почитати. Думаю, ви вподобаєте тих героїв, проживете таке собі міні-життя з цілковитим задоволенням. Книга залишає по собі приємний післясмак - солодавий, без жодної гіркоти. Незважаючи на все, у вас не буде "важкої голови", сумбурних думок. Це лише буде як етап вашого життя, яке ви проживете одразу у 80-х роках ХХ ст. і у І пол. ХХ ст. (хоча пройде від сили один день, поки ви не прочитаєте книгу). Автор - неймовірний молодець! 5+ - нема більш чого додати!)
  •  
    Історії однієї станції 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Чи може бути цікавим життя в маленькому містечку при сортувальній станції? Проте мешканці станції та прилеглого кафе уміють знаходити радості життя. Хоч дія роману відбувається в часи великої депресії, в кафе Зупинка нагодують усіх. І не важливо, скільки тобі років, якого кольору в тебе шкіра і чи маєш ти багато грошей.
    Досить цікава і колоритна книга. Але читати її важко. Справа в дуже розкиданому в часі сюжеті і невідповідності подій, та дуже рваному описі. Дія відбувається в одній місцевості, але відразу в трьох часових рамках. Розповіді Нінні переносять нас на 40 років назад, в момент процвітання кафе і паралельно знайомить з численними мешканцями містечка і найбільш яскравими подіями їхнього життя. Раптом ми провалюємось ще глибше - в часи, коли кафе ще не існувало, а більшість героїв були дітьми. Потім все обривається на півслові, і ми знову в сьогоденні. І так всю книгу, що іноді дуже дратувало і змушувало задумуватися, що саме відбувається і про який саме час іде мова.
    Ідея книги дуже хороша, сюжетні лінії, які тут переплітаються теж неординарні, от лише виклад дуже підкачав
  •  
    Переслащённый пирог 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я буду одной из немногих, кому книга совершенно не понравилась, но наверняка найдутся читатели с похожими на мои вкусы, так что будет полезно знать несколько точек зрения перед тем, как решиться на прочтение.
    Вам предстоит иметь дело с Фэнни Флэгг, а это значит, что вы окажитесь в американской глубинке, встретитесь с социальными проблемами американского общества и будете наблюдать за большим количеством персонажей и их историй, среди которого нет главного, время будет у каждого. Это отличительные черты книг Флэгг и мы всегда можем по ним ее узнать, здесь их в избытке - и именно это главная проблема книги.
    Будьте готовы к тому, что на вас вывалят просто все (практически) проблемы, которые волнуют современное американское общество. Тут будет и расизм, и сексуальные меньшинства, и калеки и сложное детство, и насилие в семье, и религия, и кризис, и алкоголизм, и много чего другого, в общем огромная куча-мала, которая, на мой субъективный взгляд, просто не работает. Невозможно просто навалить кучу проблем в одну книгу, чтоб они там были, но при этом никак не развивались. Такая же проблема с персонажами - на нас вываливают все жителей маленького городка и, честно говоря, к середине книги ты можешь читать отрезок про одного из них и вообще не понимать, кто это, потому что там просто нет на всех времени. Чтобы все поставленные проблемы и персонажи раскрылись, эта книга должна была растянутся на 1000 страниц и больше, но нет.
    В книге есть откровенно много интересных персонажей, но ты не успеваешь проникнуться никем из них и в конце, когда тебе, по идее, должно быть грустно, должна накатывать ностальгия, за кого-то ты должен радоваться, ты просто не можешь, потому что не успеваешь проникнуться теми персонажами, кто тебе по душе. А проникнуться всеми просто невозможно - их слишком много.
    Стоит признать, что атмосферу Флэгг создает по-своему мастерски, но именно в этой книге, она наплела клубок и просто бросила его нераскрученным, а мы с этим поделать ничего не можем, потому что вообще непонятно, какая нить куда ведет и ведет ли вообще (по ощущениям, они все никуда не ведут).
    Итак, если вы дотошны, хотите, чтобы поставленные в книги проблемы раскрывались, а хоть кто-то из персонажей трогал вас за душу, подумайте, стоит ли читать это произведение, потому что как раз этого всего здесь не хватает.
    За атмосферой Америки - читать можно, это здесь есть.
  •  
    Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» колись потрапила мені на очі в списку книг з цікавими назвами і запам'яталась. Тож була дуже рада її нарешті прочитати. І скажу відразу – читати всім, завжди її рекомендую. Саме після неї почала читати іншу прозу Фенні Флегг і вона мені неймовірно подобається. Всі її книги залишають такі приємні відчуття: цінувати щастя, надіятись на краще, щиро радіти життю. Я обожнюю всіх її героїв! Вони прекрасні! Історія розказується старенькою Нінні, яка згадує своє минуле. Ми перенесемося в маленьке містечко біля залізниці, де всі між собою знайомі, допоможуть в тяжку хвилину, підтримають – як велика сім'я. Незважаючи на важкі часи великої Депресії, люди тут вміють не втрачати оптимізму. Ми познайомимося з Рут, яка в ті часи не побоялась втекти від чоловіка-тирана. З Іджі – жінкою неймовірної сили духу, яка організвала в кафе безкоштовні обіди для безробітних. Кафе «Зупинка» - місце, де приходять смачно поїсти, поговорити, дізнатися новини, порадитися… Читач вчиться тому, що безвихідних ситуацій не буває. Як бонус в кінці книги є рецепти страв з кафе «Зупинка».
  •  
    4,6 з 5 на Amazon
    Просто пречудовий роман. Пишу відгук ще під враженням, тож може буде занадто хвалебний, але хіба це не показник якості книги, що після прочитання ще декілька днів ходиш під враженням? Я теж, як і головна героїня, настільки звик до родини Тредґудів, що навіть буду трішки сумувати за ними.
    Після прочитання, я зрозумів, мені дуже подобаються неквапливі оповіді життя людей. В даному випадку старенької 86-річної Нінні Тредґуд, яка живе в будинку престарілих і в якої віднедавна з'явилась подруга, якій вона і розказує історію свого (і всіх інших Тредґудів, а їх було багато) життя. Сама оповідь часто переносить читача в той далекий період і опис вже ведеться саме в 20х потім 30х, 40х і тд роках, а не в сучасності, від імені старенької місіс Тредґуд. Якихось шалених подій і не було. Звичайне (ну насправді не дуже щоб і звичайне) життя звичайних людей, але настільки цікаво було читати всю цю історію, їхні таємниці, їхній смуток і в кінці-кінців як же склалась їхня доля після всіх описаних подій. Під кінець, оповіді з'являється якийсь сум за ними всіма. Неначе за ці декільки днів, поки читав книгу, прожив ще одне життя. Важке життя, але в той же час знаєш, що воно було щасливим. Мені 26 і здається зараз люди так не вміють жити і радіти життю як в ті далекі часи... Дуже хороша і добра книга. З хорошим гумором, з простою, але цікавою оповіддю і персонажами. Настільки вона мені сподобалась, що пошукаю мабуть ще книги Фенні Флеґ, хоча до цього й читав в основному фентезі. І я дуже задоволений, що прочитав книг написаною аж у 80х. Якось так склалось, що читаю я в основному або сучасних авторів, ну або класику, а тут вирішив дати шанс і зрозумів, шедеври трапляються будь якого року видавництва :)
    І на останок додам, як вказано на обкладинці, роман 36 тижнів (!!) входив в ТОП бестселлерів New York Times. А сценарій до фільму (так, по книзі знятий фільм, який вийшов у 1991 році) номінувався на оскар. На амазоні рейтинг книги 4,6 з 5, що теж є дуже хорошим показником.
    Рекомендую!
  •  
    "Смажені зелені помідори"- по-домашньому
    Про книжку почула давно. Стільки багато було рекомендацій, позитивних відгуків, що я врешті-решт вирішила познайомитися з творчістю пані Фенні Флеґґ. "Смажені зелені помідори..."- вже інтригуюче. Мандрівка часом завдяки тижневикам і спогадам - вже цікаво.
    "Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка" - це добра історія з таким самим добрим гумором і манерою розповіді. Досить по-домашньому все відбувається в романі. Звичайно, є досить дивні, навіть дещо моторошні сцени, але ось це тепло американського домашнього вогнища зігріває навіть подібні моменти.
    Ти, читаючи, поринаєш у ті часи Великої депресії в штат Алабама. Деякий час живеш з героями, але ненадовго. Так, роман приємний та атмосферний, так, авторка торкається вічних проблем, відомим лише жінкам, так, твір легко сприймається і, без сумніву, вартий уваги. Але... Але великої геніальності немає. Немає і бажання його перечитувати чи зараховувати в рейтинг "найулюбленіші".
    Проте почитати "Смажені зелені помідори" все-таки варто. Ви розслабитеся і послухаєте декілька теплих історій про кафе "Зупинка".
  •  
    Історія про людей і людяність
    Дочитавши книгу Фенні Флеґґ "Смажені зелені помідори в кафе Зупинка", можу з впевненістю сказати, що цей твір про людяність. У творі можна побачити та ретельно простежити за багатьма долями людей. І ці люди, незважаючи ні на що залишалися людьми. Спочатку ця історія мене не дуже зацікавила, але потім я почав проникатися долями героїв твору та подіями, що з ними траплялися. Ми бачимо велику кількість людей, які живуть, люблять, кохають, іноді сваряться. Людей, котрі власну совість ставлять на перше місце і вміють радіти життю навіть у нещасливий період. Завдяки майстерності авторки та стилю, у якому написаний роман, ми можемо простежити за подіями маленького містечка штату Алабама починаючи 1929 роком і закінчуючи 1988.
    Розповідь письменниці не є лінійною і саме тому у читача може скластися враження, що це не роман, а якась довга, цікава та затишна розмова. Всі ми любимо такі розмови, коли береш чашечку ароматної кави, або чаю та у затишній атмосфері розповідаєш слухачеві щось цікаве. Але у цій книзі розмови ведуться з будинку старих людей, де перебуває головна героїня, де вона випадково зустрічається зі своєю майбутньою співрозмовницею, котра прийшла навідати матір чоловіка. Так сталося, що далі усі відвідування будинку старих були задля зустрічі з головною героїнею та продовження її розповіді. Ця книга є великою розмовою, яка несподівано починається і триває дуже довго. У процесі читання книжки, ти стаєш жителем містечка Вісл-Стоп та постійним відвідувачем кафе "Зупинка". Ти відчуваєш усі події разом з героями: любиш, сумуєш, смієшся, переживаєш. Ти живеш разом з героями цього твору. Але мені не вдалося запам'ятати усіх персонажів, зважаючи на їхню кількість. Та це не так важливо, тому що головними героями роману Фенні Флеґґ є вчинки людей, як і у нашому житті. У цьому романі персонажей багато, але ти одразу розумієш, хто вони є насправді, та бачиш людей справжніми. Я дуже хочу рекомендувати цю книжку всім, хто полюбляє добрі та цікаві затишні історії. Фенні Флеґґ написала цікаву та затишну книгу, яку я із задоволенням прочитав.
  •  
    Мило
    "Смажені зелені помідори..." - це настільки солодка історія, що після прочитання аж хочеться обійняти весь світ. Але ж зрозуміло, що не в наш час можна так усіх любити. Тому таке читання хіба що тільки для розслаблення та у години, коли хочеться чогось романтичного або душевного.
    Події роману відбуваються у маленькому містечку, яке живе в основному за рахунок залізниці, напротязі декількох десятиліть. Головні героїні - це дві подруги Іджі та Руф, які володіють кафе "Зупинка". Проте дійових осіб у книзі загалом багато, це практично всі жителі містечка. Життя проходить досить розмірено, проте постійно відбуваються якісь події, пов'язані із часовим періодом, який зачіпає і існування Куклуксклану і Велику депресію і війну. І в ці нелегкі часи жителі підтримують один одного. Подій надзвичайно багато, вистачає і негативних переживань, проте авторка на перше місце ставить людяність і доброту. Тому книга читається дуже швидко та приємно завдяки своєму позитивові та радісному настрою.
    І хоча я не читала у Фенні Флег більше нічого, гадаю з часом візьмусь ще за якийсь її роман і він мені сподобається не менше, я впевнена.
  •  
    Спогади
    Історія бере початок в період 20-х років в кафе "Зупинка", фірмовими стравами яких є барбекю від Великого Джорджа і смажені зелені помідори. Кафе володіють дві особливі жінки - Руф і Іджі. Обидві є душею цього кафе, а воно, власне, є самим серцем цього міста. Хоч би яка людина переступила поріг "Зупинки": бідним, багатим, темношкірим або білим - він завжди піде ситим, вже такий статут господарів Рут і Іджі, двох прекрасних дівчат, котрі подарували місту і жителям воістину цікаву історію.
    Чуйність, оптимізм, шляхетність і честь були найголовнішими їхніми головними якостями. Вони допомагали, відігрівали і годували в своєму кафе всіх - і абсолютно неважливо якого кольору твоя шкіра, чи є у тебе гроші і що за вантаж висить на твоїх плечах. Вони стануть твоїми добрими друзями. Саме їх історія стала міцною шовковою ниткою, на яку були нанизані інші намистинки-персонажі.
    Автор примудрився запхати в одну книгу відразу купу проблем: тут і расова дискримінація, і проблема жіночого насильства в сім'ї, і «загадкове нічне вбивство», і старіння зі смертю. І все це обертається навколо одного маленького містечка біля залізничної станції.
    Читаючи цей роман, ви ніби ведете бесіду з автором. Тут немає хронології, і ми перекидаємося з 30-х років в 80-ті. Одна з героїнь Нінні - літня жінка з будинку престарілих, зустрічається випадково з головною героїнею Евелін. Вона вирішує розповісти їй про життя двох подруг Іджі і Рут. Евелін переживає ненайкращі часи, і щоб впорається з депресією, приїжджає до своєї нової подруги в будинок для людей похилого віку, щоб послухати розповіді. Після знайомства зі старенькою Евелін багато переосмислила і зрозуміла.

    Мені дуже сподобався цей роман. Я очікувала меншого результату, так як чула різні відгуки про цю книгу. Але я дуже раджу її прочитати, що б ви самі встигли відправитися в кафе "Зупинка". Поспішайте, поки не розібрали смачні смажені зелені помідори. Ну, а якщо все-таки не встигнете - не переживайте. На останніх сторінках є рецепт тих самих помідорів в трьох варіантах.
  •  
    Тепла книга
    Роман Фенні Флегг «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» - це один з найтепліших і найзатишніших романів, які я будь-коли читала. Це книга про сестринство, про взаємодопомогу, пор хороших людей, які допомагають іншим вибратись зі скрути. Евелін разом зі своїм чоловіком регулярно відвідує в будинку для літніх його матір. І поки родичі спілкуються, Евелін поїдає солодощі в коридорі. Та згодом вона знайомиться з Нінні, і та починає розповідати жінці історію свого життя. А оскільки історія ця була дуже цікавою, тепер Евелін з нетерпінням очікує на щотижневу поїздку в пансіонат.

    Події, що їх описує Нінні, відбувають на американському півдні у самий розпал Великої депресії а сегрегації. В маленькому містечку дві чудові жінки володіють кафе під назвою «Зупинка», фірмовою стравою якого є смажені зелені помідори. Тут раді всім хорошим людям, незалежно від кольору їхньої шкіри. Це настільки добра, тепла й атмосферна книга, що я неодмінно читатиму її ще не один раз. І вам гаряче її рекомендую!
  •  
    Удивительная история о важном
    Это лучшая книга со всех, что могут попасть к вам в руки.
    Никогда не встречала писателя, который бы так просто и весело рассказывал о самых важных вещах в жизни.

    Посмотрите только, какое душевное описание у этой истории:
    «Если приблизить этот томик к уху, то наверняка можно услышать чей-то смех, плач, разговоры, шум поезда, шорох листвы, звяканье вилок и ложек. Прислушайтесь к звукам, пробивающимся через обложку, и вы узнаете историю одного маленького американского городка, в котором, как и везде в мире, переплелись любовь и боль, страхи и надежды, дружба и ненависть»

    Инджи и ее подруга вместе открыли кафе «Полустанок». Именно там они кормят и помогают любому, кто требует помощи. Они не отказывают ни темнокожим, ни бедным. Каждый получает руку помощи и улыбку.

    А истории, которые случаются с Инджи и ее семьей попадают в самое сердце и остаются там навсегда.

    Сначала ты смеешься вместе с героями, а потом плачешь. Я обожаю такие романы. Они меняют что-то внутри тебя, напоминают о важности очевидных вещей и о том, что близкие и семья – это самое важное. А еще важно всегда оставаться человеком.
    Так много тем и так легко они рассказаны. Эту книгу хочется прижать к себе, чтобы она грела душу осенними вечерами. Однозначно одна из самых любимых историй.
  •  
    Книга vs фільм
    Якщо ви бачили фільм, Cмажені зелені помідори, вам потрібно прочитати цю книгу. Набагато докладніше та більше розповідей про кафе Whistle Stop, Ідгі Річ, Великого Джорджа, Сіпсі та інших. Книга жива і живе, і розповідає, як люди стикаються з важкими часами. Читати книгу майже як спілкуватися з персонажами, вони вас вітають і чекають на ваше повернення.
    Кафе Whistle Stop це справжнє місце, що й досі існує у штаті Алабама, недалеко від Бірмінгема. Тепер я маю намір поїхати туди й спробувати, чи їжа така ж хороша, як її описує книга.
    Рекомендую цю книгу, особливо якщо ви відчуваєте ностальгію за Америкою, яка, напевно, ніколи й такою не була, хоч й як цинічно це може звучати, особливо після прочитання історії міста, де всі добре ставляться один до одного, і, хоча ніхто не мав багатих статків (під час депресії) усі ділилися тим, що мали. Це зігріває серце. Історія про минуле, яке було милостивим і повчальним. Я б хотіла, щоб час повернувся і, можливо, це ще трапиться. Чудова книга. Необхідно читати й насолоджуватися!
  •  
    У романі річ піде перш за все про дружбу
    Не так давно Клуб Сімейного Дозвілля видав книжку відомої американської письменниці і сценаристки Фенні Флегг «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»». Цей роман так сподобався читачам, що невдовзі став лідером продаж. У романі річ піде перш за все про дружбу. Дві найкращі подруги – головні героїні Іджі і Рут вирішили відрити своє невеличке кафе. Так як воно знаходилося на роздоріжжі великих залізничних шляхів, то отримало назву «Зупинка». Готували у кафе не вони, а дві негритянки – Сипсі та Онзелл. Чоловік другої мав справу з барбекю. У кафе подавали багато смачнючих страв, там можна було добре поснідати, пообідати і повечеряти. Однак люди приходили переважно за іншим.
    Письменниця описує часи Великої депресії, коли людям важко жилося не тільки матеріально, але й духовно. У такі моменти кожен прагне знайти щось рідне, спільне і значуще. Тому всі йшли до кафе «Зупинка». Там чекали кожного, неважливо якої ти раси, соціального стану чи кольору шкіри. Там була справжня родина, де панували любов, дружба, підтримка і сміх.
  •  
    Бальзам для душі
    Це вже не перша прочитана мною книга Фенні Флегг, тому стиль автора знайомий і, що характерно, впізнаваний. Вона створює таку приємну атмосферу навколо розповіді. Ти ніби там перебуваєш у тому містечку, у тій родині та відчуваєш їхні радості, щастя, печалі, смуток. Дві часові лінії. Паралельно розповідь старенької у будинку для літніх людей: спогади про родину Третгудів, їх дітей і життя у містечку. Та саме ті події з погляду автора, як воно було. Теплі родинні традиції, люди з палкими великими серцями, добрі борці за правду, з гарним почуттям гумору. Під час читання не можеш втриматися, щоб не прикипіти душею до усіх головних героїв.

    Перше моє знайомство у літературі із проблемою расизму. І вперше про цивільний одностатевий шлюб. Дуже сподобалось, що подано так просто, зрозуміло, без упередження.

    Наприкінці знову кулінарні рецепти, а як же без них. Адже в кафе "Зупинка" готують дуже смачні страви, обігріють та нагодують кожного, навіть якщо немає за душею ані центу. І підтримають роботою, словом чи порадою. Тут живуть, працюють і люблять люди різних кольорів шкіри, але однаково величезними серцями.
  •  
    Роман, що охоплює ціле сторіччя
    Південь США. ХХ сторіччя. З його суперечностями, расизмом і змінами в суспільній думці. З його традиціями, вірою в Бога і питаннями в голові. З комплексами, страхами і поневіряннями…
    Загалом це життя цілої епохи. Можливо, тому розповідь часто ніби збивається, перескакуючи з одного персонажа на інший, з одного часового проміжку на інший. Це робить композицію доволі пістрявою. Проте сюжет все рівно зрозумілий і цікавий.
    У ньому протиставляються стереотипи і нетрадиційні погляди, бунт. Якщо вже авторка хотіла розповісти про одностатеві відносини, то дивно, що в її подачі християни ставилися до цього поблажливо. Адже в той період церква засуджувала подібні стосунки.
    Письменниця багато цитує Біблію, показуючи, що в ній є звільнення і прощення. Їй протиставляє мстивість, заздрість і розчарування.
    Але її герої наділені як позитивними, так і негативними рисами, що робить їх близькими до реальності. Вони люблять, пиячать, блукають світами, залишаються вірними і скоюють убивство… У чому авторка чітко впевнена, так це у рівному ставленні до всіх рас. Вона стверджує, що чорношкірі такі ж люди, як і білі. А в чомусь, скажімо, в радісному ставленні до життя, навіть перевершують їх.
    Ця книга змусить багато над чим задуматися і пошукати відповіді для себе.
  •  
    Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»
    Смажені зелені помідори в кафе зупинка... чесно книжку купила за оригінальною назвою і не пожалкувала... мені дуже сподобалася... книга-сповідь однієї леді Нінні Трегуд, яка знаходиться у будинку пристарілих про життя, про друзів, про переживання і почуття...Книга про життя невеличкого містечка Вісл-Стоп в США в штаті Алабама, починаючи в період з початку двадцятого століття і до сучасності.

    Причому історії-спогади Нінні Трегуд з різних років, клаптики різних подій, розкидані у часі...тому їх цікаво складати в один пазл..

    У романі піднято важкі теми: одностатеві відносини, насилля в сім‘ї, расова непримиримість і сегрегація. Зараз вже відійшли в історію ті часи, коли людям з різним кольором шкіри не можна було пообідати чи поснідати в одному кафе... в романі показано людей їх великодушність і доброту, що перемагають будь-яку нетерпимість.
    У романі Фенні Флегг моя улюблена героїня - це неймовірна бойова красуня, співвласниця кафе «Зупинка» Іджі! А цікавих персонажів у книжці дуже багато...і цікавих історій про розбите серце красуні Рут, про дівчину, яка після смерті брата знаходить в собі сили жити далі; про хоробрість готувати безпритульних в умовах расової непримиримості і т.д.

    Саме ця сповідь перевернула з ніг на голову життя Евелін, яка переживає особисту кризу...

    І звичайно, мені захотілось також зануритися в атмосферу кафе «Зупинка» і насолодитися смаком смажених зелених помідорів ( в кінці книги є рецепт)
    ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ!!!
  •  
    Тепла, світла, життєдайна історія
    НАсторожено я відношусь до бестселерів. Та ще й до не сучасних творів. Але так склались зірки, що переоформлювати машину в МРЕО затягнулось на цілий день. І чи то місцевий креатив чи то інновація по всій країні, кинулась на очі книжкова поличка. Там навіть був Атлант розправив плечі та Джерело. Але видались мені масивними і страшними, що за день не подужаю, то вибрала собі Смажені зелені помідори в кафе Зупинка.
    Що я можу сказати в цієї книги надзвичайний післясмак. Вона ніби гарно приготоване і приправлене спеціями м'ясо (але не те яким частували в одному з епізодів книги)))) відкривається поступово. Це повноцінна сімейна сага, яка зачіпає багацько народу і великий відрізок часу. Читаєш і реально насолоджуєшся. Ти ніби відчуваєш, що тебе огортають їхні радощі і проблеми, веселий норов і непереборна жага вирішувати проблеми. Всі дії головних персонажів прості, а з тим же і захопливі. Люди просто дозволяють бути собі щасливими не зважаючи ні на що. Жити так як хочуть вони, не заважаючи іншим та не нав'язуючи свою думку. Хоч події відбуваються в 30-х роках 20-го століття, але таке уміння жити і поводитись не завадило б багатьом моїм сучасникам.
    Книга надзвичайно тепла, світла і вчить любити життя. Однозначно рекомендую, особливо в періоди коли опускаються руки
  •  
    Уміння бути щасливим
    От є такі книги, які читаєш і відчуваєш затишок. Для мене однією з таких стали "Зелені помідори". За незвичайною назвою сховалися нелегкі роки великої депресії в Америці. Паралельно події відбуваються і у 1986 році. Розповідь постійно перестрибує у часі, що на початку трохи збивало і навіть дратувало...
    Ось так, із уривків спогадів, розповідей, газетних вирізок, перед читачем постають багато соціальних проблем: безробіття, голод, расова нерівність, насильство в сім'ї, нездорові діти, п'янство, безхатьки і навіть вбивства. Проте люди із маленького містечка Вісл-стоп в Алабамі почувалися щасливими в кафе "Зупинка", яке по справжньому було серцем міста. Тут кожен міг розраховувати на відпочинок і їжу, незалежно від кольору шкіри, релігії чи наявності грошей.
    Роман досить невеликий, але охоплює величезний проміжок часу, багато героїв і подій. Тут неможливо визначити хто головний, як і в житті, бо кожен по своєму важливий. Читаючи цю книгу у мене виникла асоціація з "Віднесені вітром" М. Мітчелл. І хоча твори зовсім різні, але дует героїнь Іджі та Рут дуже нагадали Скарлетт та Мелані.
    Авторка описує долі мешканців містечка так, ніби готує якусь страву. Щось потрібно підготувати заздалегідь, щось обов'язково у парі з чимось, а якийсь компонент додати в останній момент. Одним словом, їй вдалося написати "смачну" книгу, добряче приправлену апетитним соусом.
  •  
    Актуальненько
    Сьогодні ми репостимо публікації з актуальними хештегами та стежимо за ситуацією в Штатах.
    Вчора ми й не замислювались над темою расової дискримінації.
    А десь в іншому, такому незнайомому нам світі, з нею живуть, борються, нею користуються та маніпулюють. Одна з можливостей розширити своє бачення, зрозуміти нюанси, зануритись в історію (без, власне, підручника з історії) - це ось такі книги.
    Тут є все: ку-клукс-кланівці, трохи романтики та краплинка детективу, особисті проблеми, сімейні історії та (ну бо як без них?) смажені помідори.
    Книга варта читання. Часові лінії переплітаються з публікаціями місцевого видання. Сім'ї та персонажі міксуються, переживають свої історії, показують читачу чимало сокровенного.
    Тут буде й мотивація до змін, яку, можливо, кожен з нас шукає.
    Та в першу чергу, тут буде історія старенької, такої спраглої до цікавого спілкування, історій, спогадів, та смаколиків :)
    Чи вас зачепить з перших ж сторінок? Не певна.
    Чи вам стане більш затишно, спокійніше з кожною сторіночкою? Безумовно.
    Читайте. Це популярніше за хештеги :)
  •  
    Зовсім не те, чого я очікувала
    Навіть не знаю з чого почати… Почну з того, що я аж ніяк не потрапляю у фан-клуб цієї книжки. Люди, яким вона здалась душевною, життєствердною і надихаючою, де ви це там знайшли?

    Мені книжка здалась депресивною, гнітючою, з купою мерзотних моментів (навіть для мене, читача з досить стійким сприйняттям до прочитаного). І ось цю безнадійну атмосферу лише підкреслює невиправдано життєрадісний тон однієї з головних героїнь.

    А від “кумедних” випадків, які трапляються з другою головною героїнею, хочеться не сміятись, а пожаліти її, від того наскільки жалюгідно вона в той момент виглядає.

    Як ви вже зрозуміли у нас дві головні героїні - Вірджинія Ніні Тредгуд - бабка-куль-бабка 86 років, яка за компанію з подругою переселилась в будинок престарілих “Трояндова тераса” і тепер переповідає історію свого життя і старого кафе “Зупинка” в Алабамі всім хто готовий слухати (і не готовий теж). Це одна часова лінія.
    Друга героїня - це Евелін Коуч - досить молода жінка, яка переживає кризу середніх років, клімакс, ще купу всього і заїдає все це просто таки тоннааами солодкого. Друга часова лінія - це її історія.

    Ніні безперечно викликає симпатію з перших хвилин, але ж скільки расиських думок авторка вкладає їй в голову! При тому, що героїня ніби симпатизує темношкірим. (І так, я прекрасно знаю, коли написаний роман і про які часи, але інші книги на цю тему, такої антипатії у мене не викликали).

    Стосовно Евелін, то тут лише обняти і плакати…
    Жахливий післясмак після цієї книги.
  •  
    Цікава історія
    З самого початку книжка здалася мені нудно та не цікавою, наче про все написано і ні про що... Мені здається, що така думка склалася саме через те, що я цю книгу читала разом з іншою книгою, навперебій, а її треба читати вглиблюючись у сенс історії, читаючи між рядків, знаходячи сенс у діях героїв.

    Для мене ця книга про жінок, про те які ми різні, які слабкі й одночасно дуже сильні. Мені сподобалися часові стрибки, і що розповідає історія не головна героїня про себе, а другорядний персонаж розповідає про життя в кафе "Зупинка", а її любов до смажених зелених помідорів неймовірна.

    Написана книга про епоху, коли процвітав расизм, та коли жінка й чоловік не могли кохати того, кого захочуть, час, коли люди лізуть в життя не питаючи дозволу (хоча, чи змінився світ?) Дуже делікатно та без осуду подані всі дії героїв, і то неймовірно майстерно, але все ж я абсолютно ніяких переживань та емоцій щодо героїв не відчувала, для мене вони були якісь воскові...

    Видавництво зробило гарне оформлення та якісний папір, було дуже приємно гортати таку мініатюрну книжку
  •  
    Атмосфера- залог успеха
    Давно хотела купить эту книгу, но всё думала, в каком переводе брать. Взяла в нашем и ни чуть не пожалела. На украинском всё звучит хорошо и вполне вкусно. Описания и фразы персонажей не потеряли свой шарм. Этой частью книги я более чем довольна.
    Говоря о сюжете, я должна заметить, что по сути он тут не важен. "Жареные зелёные помидоры..." не столько о фактах, сколько об отношении к этим самым фактам, хотя, нам предоставляют в достатке и того и другого. Если вы читали незамысловатые книги об Америке 20века, то вполне можете представить описываемые события. Единственное, что стоит добавить, так это приятный юмор.
    Персонажи в произведении вызывают смешанные эмоции, равно как и уровень их прописанности. Скажем так, над теми, над кем можно было не заморачиваться Фенни Флегг не заморачивалась. Зато главные герои, да и просто значимые лица прописаны замечательно. На что писательница не поскупилась, так это на оценку любых людей и добавление в их образы чувств и эмоций. Этим, я считаю, и отличается любая книга, написанная женщиной. В таких книгах есть особая чувственность.
    Советую ли я прочитать эту книгу? Да, но только если вы не боитесь словить грустинку. Знаете, это такая приятная грусть, когда вроде катятся слёзы, а вроде на лице лёгкая улыбка
  •  
    Одна назва чого тільки варта
    У першу чергу, хочу сказати, що назва книги та її обкладинка так і кличуть прочитати її. До того, як я взяла до рук цю історію, я подумала, що це буде атмосферна історія з нотками американської атмосфери і не прогадала. Проте я і близько не уявляла про що книга. А вона про долі різних людей, що коли-небудь зупинялись в кафе «Зупинка» в різні століття, а також і про життя його власників. Це місце має свою, ні на що не схожу атмосферу, а також дивну страву – смажені зелені помідори. А описує авторка все це так, що ти неодмінно відчуваєш себе у цій кав’ярні, сидиш з боку і спостерігаєш за людьми, які приходять і йдуть звідти, чуєш розмови, у яких вони говорять про свої страждання або ж радощі.
    Гарантую, ви прив’яжетесь до героїв, будете разом з ними проходити їх життєвий шлях.
    Єдине, коли починаєш читати, здається, що важко, оскільки авторка веде не цілісну розповідь, а шматочками, про різних людей, і почне воно все пов’язуватись десь на середині книги, але ні в якому разі не кидайте, якщо вам здається, що важко, адже після 20-30 сторінок вас затягне. А так як Фенні Флегг пише дуже легко і цікаво, перші сторінки ви швидко прочитаєте (як, власне, і всю книгу).
    Приємного читання!
  •  
    Атмосферна книга
    Купила книгу, не читаючи анотації, за порадою. З перших сторінок подумала, що книга дуже схожа на фільм, аж тоді виявила, що авторка - сценаристка. Книга справді дуже кінематографічна. Жінка середніх років зустрічає стареньку у будинку для пристарілих. Бабуся розповідає про життя великої родини, про найкращі роки свого життя, і це під час Великої Депресії у Сполучених Штатах Америки.
    Велика родина допоможе кожному, навіть чорношкірим. А це ж час розквіту расизму і переслідувань Куклускланом небайдужих до ближнього з іншим кольором шкіри людей.
    Розповідь про минуле чергується з вирізками з газети того часу і сучасним життям жінки - слухачки. Це схоже на готові кадри кінофільму. До речі, фільм подивилася після прочитання. Гарний, та книга куди атмосферніша.
    Одна з головних героїнь Іджі Треддгуд забирає свою подругу Рут від її жорстокого чоловіка. Разом вони відкривають кафе, у якому подають смажені зелені помідори, що й дали назву книзі. Саме це місце стає серцем усього маленького містечка поблизу залізниці.
    Насправді сюжетних ліній досить багато, розповідати немає сенсу, треба читати!
    Неприємно вразила сцена з барбекю. Жорстокість породжує жорстокість.
    Жінка ж у сьогоденні настільки цікавиться розповіддю бабусі, що практично живе у минулому і минулим досі незнайомих людей. Вона втратила орієнтири у житті, та за порадою старенької круто змінює своє життя.
    Раджу читати і насолоджуватися.
  •  
    Історія довжиною в життя
    "Чому люди мають старішати і вмирати?" Чому час такий швидкоплинний і нищівний? Чому життя минає так швидко, як історія книги зібрана із самих цікавих, щасливих й не дуже моментів?

    "Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка"- історія довжиною в життя. Книга занурює нас в події різних часів, які поєднує одне містечко і одне кафе. Люди, які стали сім'єю і жили так, ніби їхнє життя залежить від кожного хто поряд і вони готові ділитись усіма моментами.

    В центрі подій Іджі і Рут - дві жінки, яких поєднала невидима сила. А навколо них ще безліч і безліч людей. Книга наповнена персонажами. І не дивлячись на те, що їх досить багато, історія кожного є важлива і пов'язана з іншими героями.

    Багато читачів кажуть, що така кількість згаданих людей у книзі приводить до певної плутанини, адже важко запам'ятати кожного і ніхто із них не розкрився як особистість. Та власне мені було достатньо інформації про них і я насолодилася кожним.

    Також, хочу окремо сказати про обкладинку книги- вона неймовірна! Протягом читання, я постійно дивилась на неї і захоплювалась затишком, який змогли передати лише в одній картинці.

    І взагалі, ця книга оповита затишком. Як розповідь бабусі довжиною в життя. Як найтепліша любовна історія. Як найміцніша, найвірніша дружба.
    Плакати, сміятися, хвилюватись і просто тонути між рядками- ось, що вона змушує робити. Вона вчила мене відчувати не торкаючись. Передавала горе і радість. І я неймовірно рада, що вона потрапила на мій шлях.
  •  
    Книга, которая осталась в сердце
    Начну, пожалуй, с того, что книга была прочитана мною очень быстро, и это несомненно плюс, от страниц и правда невозможно было оторваться. По началу может быть немного сложно из-за разных временных отрывков и множества персонажей, но спустя короткое время всё становится понятным, и читать хочется без остановки.
    Безумно люблю книги, после которых ты словно побывал в том времени, о котором рассказывает автор, и это определенно одна из них. Писательница подбирает прекрасные слова и ситуации, хорошо прописанных и интересных персонажей чтобы суметь интересно рассказать нам о своей идее, и у неё это прекрасно получается. Кафе, о котором идёт речь для меня будто находится по соседству, и там действительно работают две прекрасные девушки, вот, прямо за забором.
    За отношениями между персонажами безумно интересно наблюдать. За любовью, за дружбой, за счастьем и горем. Случается много хорошего, но не без плохого, автор смогла показать настоящую жизнь. Через весь сюжет, что бы ни происходило, проходит тонкая ниточка надежды. Особенно рекомендую книгу тем, кому в сердце нужно немного тепла.
  •  
    История о крепкой и дружной семье 33% пользователей считают этот отзыв полезным
    В романе описывается жизнь большой семьи Тредгудов в небольшом городке в штате Алабама, США. Сюжет охватывает период от первой половины ХХ ст. до конца 1980-х гг.
    Сюжет строится вокруг дома престарелых, куда к своей свекрови каждую неделю приезжает 48-летняя домохозяйка Эвелин. Общение со свекровью дается Эвелин нелегко, и она знакомится с другой обитательницей дома престарелых – Нинни Тредгуд, которая увлекает Эвелин рассказами л своей семье. Семья Тредгуд на протяжении многих лет пережила все – и радости, и горе от внезапной смерти близких людей, и жестокость со стороны окружающих, и несправедливые обвинения. Но несмотря ни на что, все члены семьи сохранили человечность, доброжелательность и любовь к ближним. В сложные времена они всегда помогали друг другу и всем, кто в этом нуждался, не требуя отдачи (и даже под угрозой быть покалеченным за это). Тредгуды жили большой семьей, всегда подставляя плечо друг другу. Они не смотрели ни на цвет кожи, ни на вероисповедание, ни на прошлое человека – они просто помогали и поддерживали всех, кто к ним обращался.
    Эвелин чрезвычайно увлекли рассказы о семействе Тредгуд, ведь отношения в ее семье строились по-другому. К тому же, сама Эвелин сложно переживала свой возраст и физиологические и психические изменения, происходившие в ней. Нинни Тредгед вселила в Эвелин уверенность в себе, веру в свои возможности, что со временем способствовало самореализации Эвелин в профессиональной сфере, повышении самооценки.
    Не могу сказать, что роман увлек меня. Первые 60-70 страниц было непросто понять, что к чему из-за того, что было много членов семьи Тредгуд, т.к. в книге рассказывается о нескольких поколениях Тредгуд; кроме того, в сюжете перемешаны истории из разных лет жизни семейства. Также сложно дались некоторые описанные истории (они слишком жестоки).
    В целом, книга для меня прошла спокойно. Она немного напоминала мыльную оперу. Но ее безусловным преимуществом является то, что она показывает ценность семьи и искренних семейных отношений.
  •  
    Книга, написана з любов'ю 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» американської письменниці Фенні Флеґґ – твір без перебільшення надзвичайний. Нечасто трапляються романи, в які хочеться загортатись, наче в улюблену ковдру. Це ідеальна книга для прохолодних вечорів, адже вона гріє вже самими своїми словами. В центрі сюжету твору – Евелін, жінка, яка має проблеми в подружньому житті. В будинку для літніх людей, куди вона приїздить навідувати тітоньку чоловіка, вона знайомиться з Нінні – чудовою старенькою леді, яка розповідає їй неймовірно цікаву історії свого життя і дивним чином пробуджує жагу до життя у самої Евелін.

    Сюжет роману «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» має дві паралельні лінії оповіді – сучасну та історичну, яка розповідає про 30-ті роки минулого сторіччя – часи безробіття та сегрегації, коли чорношкіре населення зазнавало утисків. Це історія про родину, дружбу, відданість, кохання та жорстокість. «Смажені зелені помідори» можна порекомендувати всім без виключення, особливо тим, хто страждає від поганого настрою – ця книга неодмінно змусить вас посміхнутись.
  •  
    Тепла історія про людей 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    Була скептично налаштована, чомусь в мене було враження, що книжка буде ні про що. А закриваючи її відчувала тепло в середині, на обличчі була легка посмішка, так ніби я щойно допила останній ковток дуже смачного чаю.

    Важко писати рецензію на людяність, любов та підтримку яку проявляли жителі Вісл Стоп одне до одного. На всі ці пригоди і жарти клубу Маринований огірок. На уроки життєвої мудрості від Ніні. Але те, що вони позачасом та досі актуальні –  безсумнівно. І це доводить досвід головної героїні –  Евелін, жінки що ненавидитьть своє теперішнє беззмістовне життя, своє тіло, чоловіка і його матусю.

    Провідуючи свекруху у домі пристарілих, Евелін випавдково зустрічає Ніні, стару жінку, що завжди рада поділитися історіями свого дитинства та молодості: історіями про Рут і Іджі, про їхні дивні відносини, про кафе Зупинка, де нікому не відмовляли в їжі, про житя чорних у роки коли Ку-клукс-клан проводив свої паради.
    Живлячись історіями про винахідливу та веселу Іджі, добру та відкриту Рут, про всіх їхніх друзів та рідню, Евелін, що постійно бореться з лишніми кілограмами і важає себе нічемою, оживає та міняє своє життя. З сірої мишки не вдахи до бізнеследі.

    В кінці книги для тих, хто хоче поринути у світ дитинства Іджі та Рут, чекають рецепти найсмачніших у всій Алабамі смажених зелених помідорів.
  •  
    Книга от плохого настроения 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    Американская писательница Фэнни Флэгг – настоящая мастерица писать удивительно добрые и вместе с тем не легковесные истории, которые лучше всякого пледа согреют долгими осенними вечерами и поднимут настроение. «Жареные зеленые помидоры в кафе «Полустанок» - у меня самая любимая книга из творчества этого автора. В романе две временных параллели – условная современность и 30-е года прошлого века, которые были не только временем Великой депрессии, но и порой, когда черное население считалось людьми второго сорта, особенно если говорить о южных штатах (а события романа имеют место именно в этой части страны).

    Здесь две женщины держат кафе «Полустанок», где среди прочих блюд готовят невероятно вкусные зеленые помидоры. Жизнь каждой из них была полна боли и утрат, но они сумели обрести счастье. Современная временная параллель повествует о женщине, которая наведывает тетушку мужа в доме престарелых и слушает рассказы одной из постоялиц о кафе «Полустанок» и его владелицах. Это чудесная книга, которая заставляет верить в доброту людей – родных и посторонних. Книга, которая заставит улыбнуться.
  •  
    Коронное блюдо 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    В чудесной книге не менее чудесной американской писательницы Фэнни Флэг «Жареные зеленые помидоры в кафе «Полустанок» сюжет развивается сразу в двух временных отрезках - условная современность и тридцатые годы двадцатого столетия. В центре современной линии – женщина, которая каждую неделю приезжает в дом престарелых проведать тетушку своего мужа. Она недовольна ни собой, ни своей жизнью, но кто бы мог подумать, что она найдет отдушину в леди почтенного возраста, которая начнет рассказывать ей историю своей жизни. И как раз эта история является второй временной параллелью романа Флэг «Жареные зеленые помидоры в кафе «Полустанок».

    Это история о небольшом городке на американском юге во времена экономического кризиса и расцвета сегрегации, когда цветное население, несмотря на то, что рабство отменили десятилетия и десятилетия назад, не считалось за людей. Писать просто о сложном – несомненный талант Фэнни Флег. «Жареные зеленые помидоры в кафе «Полустанок» - очень доброе и уютное произведение, в которое можно завернуться словно в теплый плед.
  •  
    "Тільки тоді і відчуваєш справжнє щастя, коли знаєш, що ти в потрібному місці..." 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Тільки тоді і відчуваєш справжнє щастя, коли знаєш, що ти в потрібному місці..."
    Сьогодні на полицях книг серед безлічі фантастики, трилерів, детективів, поем дуже важко знайти книгу, яка б розповідала історію життя простих людей, яка б була справжньою. Книга "Смажені зелені помідори" саме така, вона про людей, про їх біль, радість, переживання. Вона охоплює 50 років життя одного маленького містечка, у якому не було супермодних на сьогодні супермаркетів, розважальних центрів, а було лише маленьке кафе "Зупинка", де людей зустрічали завжди усміхнені господині, де були справжні, непідкупні емоції, де народжувалися нові ідеї, прагнення, де люди жили, просто, намагючись бути щасливими. Саме "бути" у даний момент, а не "стати" у майбутньому.
    Цінність цієї книги полягає у її простоті і істинності. Вона пронизує до найтонших частин душі. Головна суть цієї книги - усвідомити, що щастя криється у надзвичайно простих речах - в усмішках найдорожчих людей, щирій радості друзів і простій філіжанці такого теплого і ароматного напою.
    Ця книг змусить і плакати і сміятися, ви неодмінно опинитеся в містечку Вісл-Стоп і скуштуєте смажені зелені помідори - фірмовий рецепт від Сипсі.
    Раджу переглянути також фільм, знятий за сюжетом цієї книги. Емоційний, правдивий, без жодних спецефектів, окрім хіба що щирих емоцій і справжніх почуттів...
  •  
    І до чого тут ваші зелені помідори? 20% пользователей считают этот отзыв полезным
    Не люблю книги, написані за літературними шаблонами-рецептами — вони настільки передбачувані, що читання не приносить жодного задоволення.

    У книзі Фенні Флегг шаблонне геть усе — заголовок, який парадоксальним поєднанням несумісних речей передбачувано привертає увагу читача, але замість того, аби заглибити його у вирій подій, кидає напризволяще. Мовляв, хочеш - читай, не хочеш - не читай.

    А читати чомусь не хотілося — змушуючи себе перегортати сторінку за сторінкою, наче ті шукачі золота, я чекала, що настільки розрекламована книга нарешті вразить мене несподіваним перебігом подій, але ні. Дива не сталося.

    Але, принаймні, я тепер знаю, що навіть нецікаві книги можна прочитати до самого кінця із цікавості, що автор нарешті пошкодує читача і подарує йому справжнє диво.
    Але, якщо читати книгу не як цілісний роман, а як окремі самостійні історії, то вона виявиться цілком придатною для цікавого відпочинку. Це саме та книга, яку можна почати читати з середини, потім перегорнути сторінок надцять і пробігтися очима по новому розділу, а потім відкрити з самого початку і зрозуміти, що герої тут геть не пов’язані.
 
Характеристики Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка"
Автор
Фэнни Флэгг
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2016
Переводчик
Дарья Петрушенко
Количество страниц
320
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84x108/32 (130х200 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Тираж
6000
ISBN
978-617-12-0091-3
Вес
285 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература США и Канады
Литература по периодам
Современная литература, Литература XX в.
 

Об авторе Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка"