Ніл Гейман належить до сонму письменників, які надихаються давньою міфологією у створенні фантастичних царств своїх книжок. «Скандинавська міфологія», довільний переказ оригінальних давніх міфів, являє собою бравурну історію норвезьких богів та їхнього світу в хронологічному порядку, від моменту створення до самого Рагнароку. У «Скандинавській міфології» автор дотримується основної канви міфології, згадавши «незлим тихим словом» головний скандинавський пантеон. Одін – громовержець, найвеличніший з великих, мудрих, сміливих та хитрих; Тор, син Одіна, неймовірно сильний, але не наймудріший з богів; і Локі, хитрий і неперевершений маніпулятор – головні діючі особи більшості міфів, з яких складається книга. Насправді це збірка окремих новел, що не дають повного переказу міфології, але наголошують на ключових і найцікавіших її моментах. Гейман залишає за собою право переказати прадавні легенди, перетворивши їх у новелістичну дугу, яка починається з генезису легендарних дев'яти світів і заглиблюється в подвиги божеств, карликів і велетнів. Завдяки жвавій і дотепній прозі Гаймана скандинавські боги отримують нове життя, оживають, стають більш сучасними й зрозумілими у своїх думках і вчинках. Книга Геймана – не вичерпна енциклопедія, не путівник скандинавською міфологією, вона не претендує на роль підручника, але виконує своє основне покликання – наблизити давніх богів і сучасного читача одне до одного, викликати зацікавленість до теми і дати поштовх до більш детального вивчення такої доволі масштабної й складної, як скандинавські міфи.

Интересным результатом моего прочтения стала перспектива и ссылка на собственные предсуществующие знания в области мифологии. Не совсем удивительно, учитывая понимание и опыт каждого читателя. Как человек, который наслаждается своей мифологией, взаимосвязь, которую я чувствую, появилась с другими мифами, была забавной. Возьми копье Одина Гунгнир; его свойства включают способность не пропускать цель после того, как ее бросили, и возвращать в руку своего владельца. Взаимосвязь, которая пришла ко мне, была в ирландской мифологии, где есть Gae Derg, или The Red Javelin, который однажды произнесет, найдет своего врага, где бы он ни прятался. Продолжая в том же духе и в другом ирландском мистическом объекте, находится Котел Дагды, сила которого в том, что он бездонный, и вы можете постоянно есть или пить из него. Я думаю, что эта символика прекрасно сочетается с Котлом Мимора в скандинавских мифах, который Боги использовали для приготовления пива, и они могли пить все, что хотели, а пиво никогда не кончалось. Один из бонусов интерпретации Нила Геймана, который я чувствую, заключается в том, что если вы хотите вытащить голову ребенка (или мужчины-ребенка) из комикса или от экрана, то это будет отличный переходный материал, это простая подача материала. Это поэтично, но важно и очаровательно, и в то же время честно относится к природе Богов.

З цієї книги почалося моє знайомство з данним автором, і після прочитання я одразу ринувся купувати "Американські боги"-іншу книгу Ніла Геймана. Просто тому, що мене після прочитання ще довго не відпускає почуття тієї неповторної магії цих міфів, хочеться назад в світ Одіна й Тора, але на жаль, книга досить невелика. Як на мене, це її єдиний мінус. Книга починається з опису створення всесвіту та народження богів, і в останній історії розповідається про кінець світу, їх фінальну битву, де вони поляжуть в бою, після чого настане кінець нашого світу, але з часом він відродиться і почнеться нова історія. Сам Гейман в передмові говорить, що це лише мала частина великої фольклорної спадщини скандинавської міфології, велика їх частина була просто втрачена в ході історії. Книга написана в формі окремих історій, але разом вони складають досить цільну історію. Окрім того, в міфах народів півночі ми можемо бачити і бачення людей того часу на життя, їх ідеологію. За їх уявленнями, воїни які пали в бою відважною смертю потрапляють в Вакхалу-великий зал на горі, де живуть боги, де вони кожного дня проводять між собою бої, кожний вечір влаштовують застілля, що подається з одного і того ж козла, який кожного ранку воскресає, а воїни, що померли іншою смертю потрапляють в царство темряви. В останній битві воїни з Вакхали будуть воювати на стороні богів, а жителі підземного царства на стороні велетів та Локі з його дітьми.