Микола Хвильовий — поет, майстер психологічної новели з елементами романтизму, один з основоположників пореволюційної української прози; член-засновник літературних організацій — «Гарт», ВАПЛІТЕ, «Пролітфронт». Перша збірка його новел «Сині етюди» дістала високу оцінку тогочасних літературних критиків. 

Перу М. Хвильового властива стильова самобутність, руйнування традиційних сюжетно-оповідних моделей української прози. Система розірваних фраз, уривчастість думки, своєрідна ритмізація прози — це ознаки його манери письма. Революційні події, хаос у країні, зневіра породжували нову особистість, людину з розколотою психікою. Письменник виокремлює людину з потоку історії, показує її психодуховне світосприйняття у той момент, коли вона перебуває у стані душевного розпачу, роздвоєності: прагне прекрасного, світлого майбутнього і розуміє власну приреченість. Митець протиставляє уявні і реальні епізоди, висвітлює проблему розбіжності мрії і дійсності; змальовує людину стражденну, бунтівну, яка перебуває у трагічній суперечності із зовнішнім світом.

У серії «Рідне» також вийшли друком збірки творів М. Хвильового «Я (Романтика)», «Вальдшнепи» та ін.