Одна з найповніших біографічних книжок, яку мені доводилося читати. Автор провів кропітку роботу: не тільки навів архівні документи, а й проаналізував роботи інших авторів, яка згадують, або посилаються на Симона Петлюра. При читанні книги фото уж бич уявлення щодо особистості Петлюри за методом порівняння наведених уривків або висловлювань. Дуже цікаво було відкрили для себе особистість Симона Петлюри всупереч поширюваним в радянські часи пропагандистським уявленням, які ще й досі панують серед багатьох українців. Симон Петлюра твердо стояв на позиції демократичної, національної державності, та категорично не сприймав більшовицьку модель, відстоював незалежну Українську державність на міжнародному рівні, був високо шанованим у війську завдяки морально-вольовим якостям. Особисто мені імпонують заклики Симона Петлюри до постійного самовдосконалення та навчання. На мою думку, книга дуже актуальна в сьогоднішній Україні через схожість ситуації, хоча минуло майже 100 років з часів описуваних подій. Дуже здивував та вразив наведений факт: вбивця Симона Петлюри був визнаний винним в тому, шо забруднив бруківку в Парижі та змушений заплатити штраф в 1 франк. Наступного разу при відвіданні Парижу обов’язково відвідаю бібліотеку ім. Симона Петлюри, видатного українського діяча, який поміж іншого очолив і повів за собою військо в складний для країни час.

Симон Васильович Петлюра недарма вважається однією з найвизначніших постатей в історії України. Петлюра народився в передмісті Полтави. Ще будучі студентом він почав виступати проти несправедливості імперіалістичної влади. Потім він провів багато часу на Західній Україні, де познайомився з визначними людьми, серед яких були: Іван Франко і Володимир Гнатюк. Тепер трохи про військову кар'єру Петлюри. На початку 1916 року він добровільно записався до Всеросійського Союзу Земств. Потім він увійшов до складу новоствореної Центральної Ради. З часом зайняв посаду Генерального секретаря з військових справ. З початком бойових дій проти більшовиків сам приймав участь у штурмі захопленого Арсеналу. Також повністю керував обороною Києва. З приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського, Петлюра тимчасово втратив свою посаду. Але коли влада повернулася до Директорії він знову почав обіймати свою посаду у складі уряду, і став керувати військовим міністерством. Через певний час Петлюра почав очолювати військові походи сил УНР і ЗУНР.