Особлива, неспішна книжка, довгий час невідомого для мене письменника. Процес читання - це своєрідна мандрівка густим лісом як весняної пори, так і в зимову заметіль, восени. Дійових осіб всього двоє - головний герой та його пес. Інші люди представлені епізодично, а от на перший план виходить взаємодія з представниками лісового царства: від дерев і рослин, до пташок, білок, мишей, кажанів і т.д. Авторська мова порадує новими, невідомими словами, які проте інтуїтивно зрозумілі та доладно припасовані до тексту розповіді. Структурно дана книга складається з трьох частин. У першій подано міні-повість, хронологічну історію проживання в лісі вказаних героїв та їх враження, пригоди та турботи. У другій - мовиться про ліс, але вже нотатками, уривчасто, без хронологічності - це такий собі записник-щоденник героя з першої частини, який він час від часу писав. Рекомендується читати дозовано, на відміну від першої частини, яку можна читати сповна, адже вона найсюжетніша. Третім же блоком подано корпус лірики - досить хороші вірші про природу та сенс життя. Зауважу, що це 1 із 3 книг авторського циклу, адже ще є "Де свище Овлур" та "Апокрифи лісу. Книга 3". 5\5.