Ніл Шустерман справді майстер справді майстер своєї справи, темп заданий першою частиною підтримується і в продовженні, та ще й набирає нових обертів під кінець другої книги. Жниця Анастасія підтримує стару гвардію женців, та продовжує жити разом зі жницею Кюрі, дівчина поєднала в собі мудрість обох свої наставників і додала своєї власної, набутої мудрості в методи своїх збирань. Але все ж вона залишилась тією самою дівчиною « з перцем» яку ми пам`ятаємо ще з першої книги, тільки вона стала впевненішою в собі і в своїх вчинках. Рован відомий тепер як жнець Люцифер, має свою власну місію, викорінити ту корупцію я пустила корні в Цитадель женців. Його головна зброя це вогонь – єдиний природній носій смерті. Те, що пережив хлопець під час навчання в Годарда, та після його вбивства, змінило Рована назавжди, він вже не зможе повернутися до попереднього життя, тепер він втікач, якого переслідує Цитатель женців, тепер він одинак, якому немає на кого розраховувати. Книга викликає відчуття реальності того, що відбувається, змушує хвилюватися за героїв і переживати їхні емоції разом з ними. Буквально з перших глав виникає відчуття, що наближається щось по-справжньому жахливе, нічого навколо не відбувається просто так, кожне слово несе в собі більше ніж здається на перший погляд. Події розвиваються досить швидко і тому не дають часу оговтатись. В другій частині згадується багато моментів з першої книги, які тоді здавалися не особливо важливими, але як можна помітити, автор дуже відповідально ставиться до деталей. Чи залишиться Цитадель женців такою, якою її створили засновники, такою справедливо та неупередженою, чи «збирання» стануть «вбивствами», а женці « машинами для вбивства». Чи зможе молода жниця та самопроголошений жнець Люцифер змінити майбутнє світу, чи вони лише стануть лише згадкою на тлі історії нового світу?

Чудове продовження чудової книги. Це якщо коротко. Якщо копнути глибше, то перед нами постає утопічний світ, де нема хвороб, старості, несправедливості, нерівності... Загалом все чудово. І людством править Шторм, штучний інтелект, який щиро любить людей. В цій частині було цікаво читати його роздуми, дізнатися, як він мислить, та як становився. Сама ідея женців змушує задуматися. Хоча, на противагу багатьом історіям про винищення людства машинами, ця ідея як раз доводить протилежне. І саме в цій книзі показано, що з людьми може робити влада такого штибу. Особисто я не побачив в цій та першій книгах жорстокість, чи надміру насилля. Так, жорстко показаний процес збирання, та те, як мислять деякі женці. Але тут є над чим подумати. Загалом - я в захваті. З нетерпінням чекаю на фінал. Саме чекаю. Адже читати цікаві книги рідною мовою - це окрема насолода. Приємного читання. Вам сподобається.

Ідея 10 з 10, а ось виконання на трієчку. Так, книга захоплююча, цікаво що буде далі. Але ж місцями здається, що очі зараз самі заплющаться (але, маю визнати, набагато краще першої частини). Та заради такої ідеї я готова терпіти. Жниця Анастасія починає своє збирання, проте обирає доволі дивний спосіб для цього. Жниця Ренд обирає нового учня, який обов'язково стане женцем, але чи залишиться він собою? Шторм затіяв дивну гру з використанням лихочинців, з якими не має права спілкуватися. Невже буде повстання вищого розуму? Жнець Фарадей шукає давно забуте місце - країну Нод (тут, до речі, не дуже зрозуміла лінія поки що, сподіваємося автор виправиться). А хто ж такий жнець Люцифер? Що стане з Ксенократом? Чи точно ми можемо забути Горрада? А чи він буде спричиняти проблеми й після смерті? І головне: як можна вбити верховних згубників? Розв'язка така що аж страшно. В основному через те, що на третю частину ще треба чекати. Любовна лінія, на яку натякалося у першій частині, зникла, принаймні я її не побачила. Та особисто мені, не сильно й хотілося. Книжка і так занадто насичена. Подій прям маса. Сюжетних ліній теж багацько (та персонажі на щастя легко запам'ятовуються і не треба сидіти й довго згадувати хто ж то такий). Сюжет вартий того, щоб витратити двійко вихідних.