Шопенгауер як ліки
Бумажная книга | Код товара 839685
Yakaboo 4.6/5
Автор
Ирвин Ялом
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2018
Год первого издания
2005
Переводчик
Вера Кучменко
Количество страниц
512
Иллюстрации
Нет иллюстраций

Все о книге Шопенгауер як ліки

• Від автора міжнародних бестселерів

• Ця історія змусить вас любити життя

• Ірвін Ялом - один із найкращих психотерапевтів сучасності

Звичайний психотерапевт Джуліус Герцфельд дізнається, що в нього виявили меланому і жити йому залишається щонайбільше рік. Кардинально переосмисливши своє минуле, він раптово вирішує дізнатися, як склалося життя тих пацієнтів, яким він не зміг допомогти. Зокрема життя Філіпа Слейта - сексуально одержимого хіміка-соціопата. Під час зустрічі Джуліус розуміє, що Філіпу вдалося вилікуватися самотужки завдяки… філософії Артура Шопенгауера. Тепер лікар та пацієнт у певному сенсі міняються місцями…

"Ентузіазм Ялома заразний. І він, безумовно, знає, як майстерно розповісти захопливу історію".
Los Angeles Times

Про автора:

Ірвін Ялом - жива легенда психоаналізу, засновник школи екзистенціальної психології, володар Oscar Pfister Award за внесок в релігію та психіатрію, доктор медичних наук і професор Стенфордського університету, за чиїми підручниками навчаються тисячі майбутніх лікарів у всьому світі. Доктор Ялом створив новий жанр навчальної оповіді, у якій зі щирістю й дотепністю розповідає про випадки зі своєї психіатричної практики.

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Ирвин Ялом
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2018
Год первого издания
2005
Переводчик
Вера Кучменко
Количество страниц
512
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Рецензии
  •  
    Для тех, кто готов чувствовать, думать, ЖИТЬ! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    То, с какой легкостью и точностью Ирвин Ялом описывает сложные психологические вопросы, не может оставить читателя без одобренных отзывов. Я в их числе. Так, как увлекся книгой не на шутку: ее художественным замыслом, массой полезных моментов, среди которых примеры взаимодействия психотерапевта и клиента, терапия в группах, история жизни Шопенгауэра, да и сам факт принятия человеком неизлечимой болезни.
    На самом деле, смертельный недуг не есть главной темой книги «Шопенгауер як ліки», это только инструмент для раскрытия сущности персонажей. Джулиус, Пэм, Филипп, Реббека, Тони - у всех из них есть свои проблемы, с которыми знакомишься в процессе чтения. Кто-то из них одинок, кто-то боится умереть, страдая душевно. И лишь только сила разума способна преодолеть их грезы.
    Книгу можно разбить на две части. Первая - о Шопенгауэре, с цитатами его книг, творческими допущениями (лично у меня материал вызвал желание познакомиться с его творчеством). Вторая часть книги - на тему психотерапевтической работы группы, душевной составляющей каждого ее элемента, которые открывают всех себя друг перед другом.
    Все же, главная мысль книги - как жить дальше, когда понимаешь, что осталось не так и много. Бояться? Впадать в глубокую депрессию? Не выходить из дому, добивая себя страшными мыслями?! Читая, буквально пронизываешься состраданием.
    «Шопенгауер як ліки» - литература, одновременно, легкая и остроумная, с интеллектуальным подтекстом. Что самое главное, столь серьезная тема не вызывает слезинку, в ней мало драматизма. О «тяжелом» читаешь так, что пропускать все через себя не приходится, читатель остается наблюдателем и даже сам становится психологом героев книги. В общем, все красиво, глубоко, виртуозно и по-философски. Умная вещь, которую стоит прочитать.
  •  
    Інструкція: вживати малими порціями через тривалі проміжки часу. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    До дурного простий та все ж підсвідомо в'їдливий роман. Ні, спочатку ви не зможете оцінити його силу повною мірою. Потрібно пройти пік власного неповернення, який настане ближче до фіналу. Поготів, під час дороги угору у вас буде шанс схопити багато простих істин.

    Для мене ця книга є тим випадком, коли бачиш, як сильно автор старався змінити хід речей, та переобладнати суть на "кращий" лад. Але хочу сказати, що дарма. Адже: 1.Важкі часи народжують сильних людей. 2.Сильні люди створюють хороші часи. 3.Хороші часи народжують слабких людей. 4.Слабкі люди створюють важкі часи. І немає різниці, якщо перемішати цю послідовність, та на перший план встановити людину сильну. Все піде нанівець в будь-якому випадку. І чим раніше це станеться - тим краще!

    Саме завдяки своїй суперечливості та неоднозначності, даний роман залишився у моїй свідомості. Бо сюжет хоча й включає в себе різноманітні перипетії та особисті лінії декількох героїв, та все одно здається білим полотном, на якому невидимими фарбами зображена чудернацька картина. І побачити ти її зможеш лише у випадку, коли віднайдеш вірний спектр світла свого бачення, який потрібно фільтрувати та шукати дуже та дуже довго. Тому якщо ти ще блукаєш у пошуку власної істини - збережи цей роман, де яскраво виокремлені моменти нагадають тобі те, чого ти так старанно шукав.
Купить - Шопенгауер як ліки
Шопенгауер як ліки
190 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Ирвин Ялом
Ирвин Ялом

Профессор психиатрии и известный публицист. Литературные критики называют его автором, произведения которого превращают «читателя в слушателя». Так, все книги Ирвина Ялома меняют местами читателя и рассказчика, доктора и пациента. Мастерски играя с воображением, он приводит к пониманию сути психологии личности. Человека излечивает не «магическая сила психиатрии», а искренни...

Подробнее

Рецензии Шопенгауер як ліки

4.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Для тех, кто готов чувствовать, думать, ЖИТЬ! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    То, с какой легкостью и точностью Ирвин Ялом описывает сложные психологические вопросы, не может оставить читателя без одобренных отзывов. Я в их числе. Так, как увлекся книгой не на шутку: ее художественным замыслом, массой полезных моментов, среди которых примеры взаимодействия психотерапевта и клиента, терапия в группах, история жизни Шопенгауэра, да и сам факт принятия человеком неизлечимой болезни.
    На самом деле, смертельный недуг не есть главной темой книги «Шопенгауер як ліки», это только инструмент для раскрытия сущности персонажей. Джулиус, Пэм, Филипп, Реббека, Тони - у всех из них есть свои проблемы, с которыми знакомишься в процессе чтения. Кто-то из них одинок, кто-то боится умереть, страдая душевно. И лишь только сила разума способна преодолеть их грезы.
    Книгу можно разбить на две части. Первая - о Шопенгауэре, с цитатами его книг, творческими допущениями (лично у меня материал вызвал желание познакомиться с его творчеством). Вторая часть книги - на тему психотерапевтической работы группы, душевной составляющей каждого ее элемента, которые открывают всех себя друг перед другом.
    Все же, главная мысль книги - как жить дальше, когда понимаешь, что осталось не так и много. Бояться? Впадать в глубокую депрессию? Не выходить из дому, добивая себя страшными мыслями?! Читая, буквально пронизываешься состраданием.
    «Шопенгауер як ліки» - литература, одновременно, легкая и остроумная, с интеллектуальным подтекстом. Что самое главное, столь серьезная тема не вызывает слезинку, в ней мало драматизма. О «тяжелом» читаешь так, что пропускать все через себя не приходится, читатель остается наблюдателем и даже сам становится психологом героев книги. В общем, все красиво, глубоко, виртуозно и по-философски. Умная вещь, которую стоит прочитать.
  •  
    Інструкція: вживати малими порціями через тривалі проміжки часу. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    До дурного простий та все ж підсвідомо в'їдливий роман. Ні, спочатку ви не зможете оцінити його силу повною мірою. Потрібно пройти пік власного неповернення, який настане ближче до фіналу. Поготів, під час дороги угору у вас буде шанс схопити багато простих істин.

    Для мене ця книга є тим випадком, коли бачиш, як сильно автор старався змінити хід речей, та переобладнати суть на "кращий" лад. Але хочу сказати, що дарма. Адже: 1.Важкі часи народжують сильних людей. 2.Сильні люди створюють хороші часи. 3.Хороші часи народжують слабких людей. 4.Слабкі люди створюють важкі часи. І немає різниці, якщо перемішати цю послідовність, та на перший план встановити людину сильну. Все піде нанівець в будь-якому випадку. І чим раніше це станеться - тим краще!

    Саме завдяки своїй суперечливості та неоднозначності, даний роман залишився у моїй свідомості. Бо сюжет хоча й включає в себе різноманітні перипетії та особисті лінії декількох героїв, та все одно здається білим полотном, на якому невидимими фарбами зображена чудернацька картина. І побачити ти її зможеш лише у випадку, коли віднайдеш вірний спектр світла свого бачення, який потрібно фільтрувати та шукати дуже та дуже довго. Тому якщо ти ще блукаєш у пошуку власної істини - збережи цей роман, де яскраво виокремлені моменти нагадають тобі те, чого ти так старанно шукав.
  •  
    Захват з першого розділу 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Саме з книги "Шопенгауер як ліки" розпочалося моє знайомство з творчістю Ялома (опісля чого виникло непереборне бажання стати власницею усіх його книжок і найближчим часом перечитати усі видані і не видані його роботи!). Інтерес до прочитання, у першу чергу, підсилювала назва даної книги. Я була у захваті фактично з перших сторінок!
    Дуже сподобалося, як автор гармонійно поєднує у своїх книгах різні епохи та часові проміжки. Така гра на контрастах між минулим та сучасним лише підсилює інтерес до читання. Із розділів, що стосуються філософії Шопенгауера, можна віднайти багато цікавих думок, поглядів на життя або цитат для осмислення. Водночас книга не здається монотонною, оскільки розбавлена досить емоційними розділами про життя психотерапевта, його переживання та думки. Сюжетні лінії поєднано у доволі незвичній формі, що мені дуже сподобалося. Автор не востаннє у своїх книгах подає приклади філософського впливу на психологію людини (це прослідковується й у інших його романах).
    У книзі "Шопенгауер як ліки" Ви віднайдете і "пищу для размышлений", і цікавий сюжет. Однозначно рекомендую до прочитання!
  •  
    Психотерапія, як вона є 66% пользователей считают этот отзыв полезным
    Для початку кілька цитат з книги:
    «Міцний фундамент нашого світогляду – і водночас його глибина чи поверховість – закладається ще в дитинстві. Згодом він шліфується й удосконалюється, однак загалом залишається незмінним».

    «Яким смішним видається життя, коли бачиш його в найдрібніших проявах. Це видовище подібне до краплі води, що її розглядають під мікроскопом, коли вона кишить найпростішими одноклітинними.»

    «Шопенгауер казав, що дуже красива жінка, як і напрочуд розумний чоловік приречені на самотність»

    «Відносне щастя живиться з трьох джерел: ким людина є, що вона має і як її бачать інші. Шопенгауер радить зосереджуватись на першому, оскільки два інші не завжди залежать від самої людини».

    Автор – психотерапевт, який написав про двох інших психотерапевтів: одного практикуючого Джуліуса, в якого виявили меланому і сказали що в нього залишається рік нормального життя, який дізнавшись про це подзвонить до свого пацієнта Філіпа, сексуально одержимого хіміка-соціопата, який з часу їхньої останньої зустрічі встиг вилікуватися, завдяки філософії Артура Шопенгауера.

    Я очікувала що Філіп буде вчити Джуліуса насолоджуватися життям, але такого не сталося, на жаль, натомість Джуліус запросив Філіпа на курс групової психотерапії.

    Книга побудована так, що чергуються розділи з біографією Шопенгауера і спілкуванню між членами цієї психотерапевтичної групи.

    Одним словом Шопенгауер – це такі «ліки» від яких потрібно лікуватися :) Нічого позитивного в його філософії, як на мене, не було, він був з дитинства недолюбленим – у нього був строгий батько, який покінчив життя самогубством і мама яка відреклася його ще до 20 років. Шопенгауер був егоцентричним зарозумілим скептиком, грубіянив людям, мав нестерпний характер. Страждав від самотності і оправдовував її тим, що він не знаходить нікого рівного собі. Але коли в кінці життя таки отримав славу і визнання то дуже з цього тішився.

    Філіп наслідував свого кумира і перетворився на його копію. Хоча звільнився від своєї сексуальної залежності.

    Книга також пропагує буддизм.

    І розповідає в переважній більшості про стосунки між членами психотерапевтичної групи, ключовою особистістю якої є Філіп. Який згодом, після смерті Джуліуса буде сам вести таку групу.

    Книга суховатенька, не викликала особливих емоцій.
    Але досить пізнавальна, за що і поставила їй таку оцінку
  •  
    Ірвін Ялом "Шопенгауер, як ліки" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    В анотації до книги сказано, що головний герой, який стоїть на порозі смерті зустрічає свого давнього пацієнта, якому не зміг допомогти і дізнається, що той вилікувався самотужки (або принаймні так вважає) за допомогою філософії Артура Шопенгауера і вони тепер в якомусь сенсі міняються місцями, тобто нас повільно підводять до того, що в романі значну роль відводитиметься саме вченню Шопенгауера. На жаль, особисто я, розчарувався в цьому романі, адже крім кволих спроб автора виокремити і застосувати на практиці окремих, вирваних з контексту, положень з наукових праць філософа, що виражаються в описах психологічних тренінгів, ми маємо лише саму доволі вибіркову біографію Шопенгауера і все. Тобто, спочатку йде опис тренінгу, далі розділ з біографії з якого намагаються вичавити якусь есенцію, щоб в наступному розділі описати, як вона застосовується в групі пацієнтів на прийомі в психотерапевта, але це лише звучить чудово. Насправді все дуже умовно і прив'язано за вуха, складається таке враження, що автор вишукує провокаційні моменти з біографії, щоб епатувати читачів, а потім розповісти якусь слізливу історію одного з пацієнтів. Тож моя оцінка цьому роману доволі низька.
  •  
    Основи психотерапії в захопливому художньому романі 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ця книга безумовно очолила мій особистий книжковий топ 2019 року.

    Головний персонаж - психотерапевт Джуліус, який цілком випадково дізнається, що має меланому - рак шкіри. Знаючи, що на все про все - орієнтовно лише рік, він вирішує дізнатись, як склалося життя пацієнтів, яким він десятки років тому так і не зміг допомогти. І тут виявляється, що найскладніший випадок у його практиці - хімік Філіп - якимось дивним чином не лише поборов свою сексуальну залежність самотужки, а й ... став філософським консультантом, і тепер сам допомагає людям. Лікар і пацієнт певним чином міняються місцями, коли Джуліус хоче дізнатись про секрет одужання Філіпа, а Філіп - прагне супервізії, аби в перспективі стати не лише консультантом, а й психотерапевтом.

    У цій книга - і психотерапія, і філософія Шопенгауера (я б навіть сказала, що її трішки забагато - і це мінус), і глибина стосунків між людьми, і небанальний зміст та і небанальне завершення. Я давно не ковтала видання такими дозами. Гаряче рекомендую.

    Також до плюсів - дуже зручне "кишенькове" видання, яке комфортно носити в сумці та читати в дорозі на роботу й додому.)
  •  
    Захопливо
    З книги "Шопенгауер як ліки" розпочалось моє знайомство з творчістю Ірвіна Ялома. Його творчість так захопила, що я вже читаю його третю книгу.
    Хочу зазначити, що в книзі є дві сюжетні лінії. В одній з них розповідається про життя Шопенгауера, а в іншій сюжетній лінії про психотерапевта, якому поставили діагноз рак і те, як він веде останній рік групову психотерапію. Дізнавшись про свій діагноз психотерапевт згадує всю свою практику і згадує тих людей, яким він не зміг допомогти. Одним з таких людей є Філіп, який за сюжетом знову стає пацієнтом психотерапевта у груповій терапії.
    В цій книзі описано, як працює групова терапія, про те, що в групи і груповій терапії є великий ресурс, про мікросвіт групової терапії і процеси, які там відбуваються.
    В книзі також згадується тема смерті, що відчуває і які етапи проходить людина, якій поставили невтішний діагноз.
    Мені не завжди було цікаво читати про історію Шопенгауера, але загалом враження від книги позитивні і знайшла багато цікавого. Рекомендую!
  •  
    Шопенгауер как лекарство
    Книга Ирвина Ялома, известного американского психотерапевта - не клинический рассказ (иными словами не случай из практики), а лишь художественный вымысел в психотерапевтическом ключе.

    Главный герой, успешный психотерапевт Джулиус, имеет множество клиентов, он ведет как индивидуальные приемы, так и проводит групповую психотерапию. Внезапно он узнает о том что смертельно болен, но понимая, что работа приносит ему наибольшее удовлетворение, герой решает не отходить полностью от дел, а и далее вести свою группу. Он знает, что жизнь его прожита не зря, многим клиентам он смог помочь, но понимает и то, что не всегда его терапия была успешна. Так он вспоминает своего давнего клиента Филипа (социопата с сексуальными проблемами), с которым он достаточно долго работал, но так и не смог придти к положительному результату, несмотря на усилия каждой из сторон. Эта провальная история не дает психотерапевту покоя и он решает встретится с бывшим пациентом. В итоге оказывается, что Филип смог вылечиться самостоятельно благодаря философии Шопенгауера, более того он собирается стать и сам психотерапевтом. Желая пройти супервизию под наставничеством Джулиуса, Филип соглашается на предложение бывшего психотерапевта стать членом его группы вплоть до кончины главного героя. Так начинается новая страница в жизни бывшего социопата и его умирающего наставника.

    В книге много страниц посвящено биографии Шопенгауера, которая весьма интересна сама по себе. Книгу также интересно читать не в последнюю очередь потому как там подробно описывается процесс групповой психотерапии, взаимоотношения между членами группы и приемы, которые использует Джулиус. Но все же чувствуется, что история придумана, поэтому я и сняла один бал из общей оценки.
  •  
    Шопенгауер як ліки
    Пам"ятаю, що хотіла прочитати цю книгу, як тільки вона вийшла в друк, але все не доходили до неї руки. І от нарешті. Відразу скажу, що не дарма, так хотілося її прочитати. Неймовірна психотерапевтична історія.
    Здається, що можу бути цікавого у тому, як збирається кучка людей і обговорюють свої психологічні проблеми? Цікаво те, що тут не лише обговорення, автор використовує на своїх героях досить цікаві прийоми роботи зі свідомим та підсвідомим, розбирає по складових ситуації, і скажу вам, я і сама почала застосовувати ці прийоми на собі. Для прикладу, почала задавати собі питання "Чому мене це турбує?". Досить дієвий спосіб розібратися у собі.
    Отже, "Шопенгауер як ліки" - історія психотерапевта Джуліуса, в якого діагностували злоякісну прогресуючу меланому. Йому залишився рік нормального життя. І от питання у тому, як цей рік провести. Джуліус вибирає роботу, адже це те, чому він присвятив своє життя.
    Окремо варто зазначити, що поряд з історією Джуліуса, автор розкриває біографію Шопенгауера. Ці моменти написані досить цікаво і динамічно.
    Хоча це і легкий художній роман, це також і книга, з якої можна взяти багато корисного в плані психології, взаємовідносин між людьми, також розібратися у собі.
    Рекомендую!!!
  •  
    Кохання з перших сторінок
    "Шопенгауер як ліки" - перша книга Ірвіна Ялома, яку мені пощастило прочитати. Хоча автор є надзвичайно популярним у середовищі книголюбів, але до цього моменту інші його твори не викликали довіри: якийсь Богом забутий психоаналіз, кому це цікаво? Але даремно - книга зачарувала з перших сторінок та тримала у напрузі до останнього речення.

    Перш за все вражає незвичний дизайн повісті: майстерне переплетення біографій психотерапевта Джуліуса Герцфельда, філософа Філіпа Слейта та... Артура Шопенгауера. Але це не просто три паралельних історії. "Шопенгауер як ліки" - це надзвичайно вдалий симбіоз реальних подій та фантазії письменника (або, можливо, його особистого досвіду), який дозволяє не тільки відірватися від реальності у світ Ялома, але й по-новому відкрити для себе відомого мислителя. А для когось - і вперше у нього закохатися.

    У творі присутні і супутні історії, у яких кожен може знайти щось для себе. Тоні, Пем, Гілл та інші персонажі - такі надзвичайно різні, колоритні, зі своїми проблемами та страхами, які вони опрацьовують під наглядом лікаря Джуліуса. Такі беззахисні та щирі, максимально відверті - саме через них автор відкриває для читача світ людських душ та психотерапії, дарує відчуття надії та тепла.

    "Може, я безнадійний? Мої стосунки, минулі чи майбутні, це "чиста дошка". Ані родини, ані друзів, ані кохання. Я ціную свою самотність, але ніхто не знає, наскільки я самотній." - найбільш вдалий, на мій погляд, опис одного із головних героїв роману - Філіпа Слейта, який своїм прикладом доводить надзвичайні можливості людської психіки. Можливості до нищівного падіння, самопідтримання, самонавіювання, самообману, але, у кінці кінців, до переходу на новий рівень, переосмислення сенсу життя.

    Що змусило успішного чоловіка із блискучою академічною кар'єрою відректися від усього та віддати себе усього філософії? Що ж особливого у світогляді Шопенгауера? Відповідь на ці питання ви знайдете у блискучій книзі Ірвіна Ялома.
  •  
    Дійсно рекомендую!
    В поєднанні з глибокими ідеями автора і простим стилем письма Ірвіна Ялома книга дійсно видається захопливою! З'являється можливість поглянути на смерть з іншої сторони, до чого зазвичай і зводить автор.
    Сюжетна лінія з психотерапевтом Джуліусом чергується з біографією Шопенгауера, з якої видно, що філософ був ще тим людиноненависником, але це все одно не відвертає від читання. Біографія подана цікаво і просто, тому відчуття "поскоріше б дійти до розділу з психотерапевтом і Філіпом" майже зовсім не з'являлося.
    Цікаво спостерігати за відносинами людей у групі і почуттями самого ж Джуліуса, у якого лишилося дуже мало часу. Історія про те, як людина на порозі життя і смерті вирішує не витрачати останні дні на жалобу і самобичування, а натомість займатися улюбленою справою, роботою всього життя і допомогою іншим.
    Сюжет не крутиться тільки навколо двох головних героїв, ми також можемо спостерігати за розвитком (або ж навпаки - замкненості в своїх проблемах) персонажів із групи і відчуттям, з яким вони стикаються після страшної звістки про психотерапевта - власні проблеми видаються малозначущими на фоні злоякісної пухлини.
    Як мінус можу зазначити, що мені трапився брак - на деяких сторінках шрифт проступав двічі (купляла б/у і мене не попередили про це, думаю, якби купляла нову, змогла б попросити заміни, але все одно неприємно)
    Я ще довгий час тримала цю книгу біля себе, щоб час від часу повернутися до якихось висловлень чи думок. Особливо сподобалося, що з неї багато чого можна довідатися (різні фрази, або ідеї філософів) тому точно можу рекомендувати.
  •  
    Поєднання таланту художнього слова з глибоким професійним досвідом психотерапії
    Для мене це прекрасний роман, який не залишить байдужими тих, хто замислюється над сенсом життя, шукає свою філософію існування.
    Глибину тут знайдуть і практикуючі психологи, психотерапевти.
    Людина, яка дізнається про приреченість свого існування, що у неї залишився всього рік, проходить стадію шоку, примирення і віднаходить сенс і повноту власного буття.
    Дуже сподобалися біографічні моменти та афоризми Артура Шопенгауера.
    Ще раз переконалася у його внеску у філософію, психологію.
    Виникло бажання почитати твори цього філософа.
    Цікаво представлені взаємини між філософами-сучасниками. Наскільки все ж таки час (епоха) впливає на світогляд людини (поширення чуми спричинило бачення філософами життя як страждання).
    У романі згадується і філософія буддизму, що нині популярна у середовищі психологів.

    Герой роману Філіп - як медіум, що показує актуальність поглядів Шопенгауера у новітні часи, переконує, що саме цей філософ допоміг йому видужати, наслідує його спосіб життя. Все ж Філіп проходить своє "очищення". Тож чи такі однозначні і живучі погляди Шопенгауера? На це питання кожен читач сам дасть відповідь.


    Роман І. Ялома однозначно рекомендую!
  •  
    Просто о сложном.
    С творчеством Ирвина Ялома я подружилась давно, прочитав его книги "Когда Ницше плакал" стала ярой поклонницей и прочла после этого много его книг. "Шопенгауэр как лекарство" я прочитала на одном дыхании и была в дичайшем восторге. Эта книга просто кладезь мудрости и психологии.
    Я просто обожаю подобные книги, где психотерапевт на примерах показывает и доказывает человеческую душу.
    Ялом мастерски преподносит материал и с легкостью пишет об очень сложные вещах. Таких как жизнь и смерть, любовь и ненависть. Так же автор приправляет свою историю высказываниями великого философа Шопенгауэра.
    Слог отличный, отлично передана атмосфера. У каждого персонажа данной книги своя история и своя проблема. История Шопенгауэра в начале книги, заставляет задуматься и бросится на чтение книг о великом философе.
    Это очень интересный ход, когда в простых произведениях знакомишься со сложными, великими людьми. Я очень рекомендую данную книгу к прочтению всем любителям психологии и самокопания. Это очень полезное и доступное чтиво.

    "Обрести спокойствие можно, только став наблюдателем, невозмутимо взирающим на мимолётное течение жизни."
  •  
    Чи може людина стати ліками? Виявляється, може, і навіть не одна, а ціла група...
    Щойно прочитавши книгу Ірвіна Ялома "Шопенгауер як ліки" (а якщо конкретніше, останні 15 сторінок), мені знадобилося багато часу, щоб усвідомити прочитане, адже в кінці виявилося, що не Шопенгауер став ліками...
    Спочатку мене дуже заінтригувала фраза, написана на обкладинці, про те, що один персонаж вчиться жити, а інший - помирати (справді зацікавило, чи не так?)
    Але перші приблизно 450 сторінок були для мене не більше, ніж вигаданою історією з елементами біографії самого Шопенгауера, цікаво, не буду сперечатися, переживала разом з персонажами їхні проблеми, їхні стосунки одне одним у групі, але для себе не знаходила нічого корисного, проте....
    Останні сторінки просто змусили мене переосмислити питання життя та смерті, адже мене надзвичайно вразила думка про те, що життя варто прожити так, щоб його хотілося повторювати знову і знову. Ця думка не нова, але вона яскраво описана в цьому психотерапевтичному романі.
    І, звісно, мене не міг не вразити різкий поворот та гострий фінал. На мою думку, Ірвін Ялом спеціально не затягував кінцівку, перетворивши його на коротенький абзац у кілька речень. Можна провести паралель, що життя закінчується так само швидко, як і закінчилась ця історія, а тому немає часу витрачати дорогоцінні миті на неважливі речі, бо я хочу жити так, щоб хотілося його повторити.
    В романі "Шопенгауер як ліки" Ви знайдете багато інших провідних думок видатних філософів та їхні ставлення до життя, смерті, кохання, проблем, страждань, турботи, піклування та багато чого іншого, тому я глибоко переконана, що якщо Ви хочете "перезавантажити" своє життя, то ця історія саме для Вас.
  •  
    Помоги себе сам.
    Знаменитый психотерапевт, а также по совместительству популярный писатель, Ирвин Ялом, наверное, является первооткрывателем в подобном жанре. Есть немало литературы, разных жанров, от мелодрам до триллеров, в которой в основе сюжета лежит взаимодействие людей в различных группах, но здесь жанр от психоанализа свернет только к философии.
    Известный успешный врач -психотерапевт, Джулиус, тяжело неизлечимо болен. Известие о болезни шокирует своей внезапностью, и он начинает анализировать свою прошлую жизнь, подводить итоги. В копилке памяти возникает образ пациента Филиппа, которому, как не старался врач, он не смог помочь. Любопытство толкает Джулиуса искать встречи с Филиппом. Случай с Филиппом подтверждает давнюю истину – «Спасение утопающих- дело рук самих утопающих». Не дождавшись помощи от других, человек разобрался со своей проблемой, найдя ответы в трудах немецкого философа Артура Шопенгауэра. Результатом встречи станет некое соглашение между героями, которое поможет одному изменить к лучшему свою жизнь, а второму отпущенное ему время провести максимально счастливо. Несмотря на множество восторженных отзывов, скажу, что книга меня не затронула. Но положительный момент все-таки присутствует, я теперь точно поняла, что подобный образ лечения- жизни совершенно не приемлем для наших людей. Проблемы всех членов группы, на мой взгляд, не стоят выеденного яйца, а в романе они со своими игрушечными проблемами, три года ходят на эти сеансы, тратят деньги, чтобы что? Рассказать всем, что они почувствовали, когда сказали, что чувствуют себя некрасивым или фотокамерой. на примере Филиппа, тем отчетливей проступает эта мысль- человек разобрался со своей проблемой сам. Результат работы психоаналитика Джулиуса, который представлен нам как очень хороший врач, чем дальше, тем больше вызывал у меня недоумение. Три года работы в группе- и ты ничего не знаешь о своих пациентах, ни то что один скрытый алкоголик, ни то что, другая перед свадьбой занималась проституцией. Для чего тогда нужны были эти три года походов, чтобы люди рассказали это только тогда, когда пришел в группу Филипп и умелыми цитатами из давно ушедших философов подтолкнул людей к исповеди. Главы из биографии Шопенгауэра мне понравились- емко и информативно. Итог романа- врач три года, неплохо зарабатывал, по сути, никому ни чем не помог, но и хуже не сделал. Конец вообще из пальца высосанный, но написано увлекательно.
  •  
    Книга как лекарство
    Данная книга сразу меня привлекла своей невероятно красивой обложкой и интересной аннотацией.
    Книга прекрасно оформлена из-за чего создается особенное впечатление о произведение, так как такой "космический" минимализм перекликается с сюжетом.
    К сожалению, ранее не была знакома с работами автора, поэтому слог автора удивил. Достаточно тяжелый, но в то же время отвлекаться не выйдет. Вот эта "тяжесть" слога держит в каком-то приятном напряжении и заставляет очень внимательно читать.
    Сама книга написана в непривычной манере, как по мне. Нам раскрывают историю главных героев с помощью биографии Шопенгауэра. То есть две очень увлекательные сюжетные линии, которые тесно связаны между собой. И к тому же книга в каком-то смысле является личным психологом. Страхи, открытия, мысли, переживания главных героев откликаются и в тебе. И вы, будто команда, приходите на очередное занятие у психотерапевта и беседуете. Ваши скрытые раны снова кровоточат, но Ваша группа поможет их окончательно залечить, а не скрывать от всех.
    Лично у меня книга в ходе чтения вызывала очень сильные эмоции, местами даже хотелось плакать. Поэтому после прочтения я примерно две недели пребывала в каком-то трансе и раздумывала насчет тем, которые раскрывает книга. Будьте готовы к послевкусию.
    Книга вызывает невероятно большой спектр эмоций. Уверена, что Вам понравится.
  •  
    Для тих, кого захоплюють історії чужого життя
    Оцінка "4" тільки тому, що у порівнянні з "Ліки від кохання" книга особисто для мене на один рівень нижча. Але прочитати її варто.
    Історія життя головного героя Джуліуса мало зачепила. Напротивагу було цікаво дізнатися багато фактів про Шопенгауера, які змушують повертатися думками знов і знов до його історії, впливу на психологію як науку. І про життя Шопенгаура як людини в соціумі.
    Загалом в даній книзі переплітаються життєві шляхи різних героїв і автор показує, що кожний з них - не ідеальний, має свої темні, складні історії, але кожний шукає свій шлях до подолання внутрішніх проблем. Для Філіпа таким шляхом стала песимістична психологія Шопенгауера, яка вилікувала його від однієї залежності і перетворила в залежність від "ліків" філософії мислителя.
    Напевно, саме такі книжкові історії звичайних людей завжди викликають порівняння себе з ними, власних життєвих історій, що обов'язково відкликаються в точках переклику.
 
Характеристики Шопенгауер як ліки
Автор
Ирвин Ялом
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2018
Год первого издания
2005
Переводчик
Вера Кучменко
Количество страниц
512
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
70х108/32 (~135х170 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Шрифт
HeliosLight
Тираж
6000
ISBN
978-617-12-4315-6, 978-0-06621-441-2
Вес
336 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература США и Канады
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Шопенгауер як ліки