У книжці висвітлено той період розвитку сходознавства в Україні коли, коли воно виокремилося в самостійний науковий напрям і мало розгалужену мережу спеціальних установ (академічна Катедра арабо-іранської філології та тюркології з підлеглими їй комісіями, Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства, Державний український науково-дослідний інститут сходознавства тощо), кожній із яких  присвячено окремий нарис. Багато уваги приділено політичному й ідеологічному чинникам, які деформували інтелектуальне життя  країни і руйнували розвиток науки. Дослідження виконано на широкому масиві документальних джерел, багато з яких запроваджено до фахового обігу вперше.