Цю pocket book мені колись подарували на якомусь заході. Відтоді збірка класичних оповідань невідомого мені автора аніскілечки мене не приваблювала. Нарешті я вирішила прочитати її, щоб просто прибрати з полиці. Не вразило, зовсім. Я залишилася розчарованою і не рекомендую цю книжку. Тут вас чекатимуть 4 оповідання і повість. За повість я натягнула 1 бал, там хоч я вловила сенс, та й читати було не так нудно. Коротко про оповідання збірки: "Шлюпка у відкритому морі". 4 чоловіків у крихітній шлюпці поневіряються у морі. Поневіряються - це дуже гучно сказано, бо автор розповідає лише, що двом з ним доводиться весь час гребти, а це дуже важко. Укінці читачів чекає драматичний момент, який не має ніяких логічних підстав і просто є. "Блакитний готель". 30 сторінок дивної і не зовсім зрозумілої сутички між місцевими і диваком-іноземцем, яка закінчується убивством. Ні причин дивної поведінки, ні підстав нам не пояснять. "Темно-рудий пес". Історія важкого життя собаки і його жорстокого хлопчика-господаря, яка закінчується... польотом пса з 5 поверху. "Наречена їде до Єллоу-Скай". Це міг бути непоганий вестерн, але у найнапруженіший момент шериф просто каже розбійнику-ковбою "У мене нема зброї" і той йде собі геть, хоч хвилину тому ладен був повбивати усіх навколо. Вестерну не вийшло. "Чудовисько". Це повість, яка займає півкнижки. Генрі Джонсон був добрим і любим усіма негром-конюхом, аж поки не врятував з пожежі хазяйського сина. Відтоді він божевільний каліка зі спотвореним обличчям, чудовисько. А батько хлопчика і за сумісництвом лікар повинен усе життя сумніватися, чи не дарма допоміг Генрі лишиися живим, прирікши його на таке існування. Книжку не рекомендую однозначно. Вона не варта своєї ціни і вашого часу. Може, це просто не мій автор, але я не можу зрозуміти, який сенс закладено у більшості творів цієї збірки