"Шах і мат" стала для мене доволі неоднозначною книгою. Загалом вона сподобалася, але десь на 3 із 5. Під час читання мене не полишало відчуття, ніби я читаю ромкомівський фанфік на "Хід королеви". Найбільше питання в мене викликала сама історія Меллорі. Мені було складно повірити, що дівчина, яка роками не грала в шахи, раптом повертається і майже без труднощів починає перемагати суперників найвищого рівня. Через це багато сюжетних поворотів здавалися наче притягнутими за вуха. Так само неоднозначно я сприйняла і сімейну лінію. Меллорі фактично тягне на собі всю родину, жертвує власними мріями та навчанням, але при цьому майже не отримує підтримки від близьких. Через це деякі конфлікти виглядали для мене дещо штучними і викликали більше роздратування, аніж співпереживання. Романтична лінія читалася легко і мило, але загалом ця книга здалася мені значно більш підлітковою, ніж інші романи Алі Гейзелвуд. Думаю, якби я прочитала її років у шістнадцять-сімнадцять, то вона сподобалася б мені набагато більше. Втім, книга читається дуже швидко, а шахова тематика додає їй певного шарму і відмінності від інших популярних ромкомів. Просто для мене це виявилася не найсильніша робота авторки.

Я цікавлюсь шахами як аматор, тому мою увагу привернула ця книга. Була гарна знижка на видання із кольоровим зрізом, тому як мінімум я отримала красивий (хоча на мій смак і дуже ванільний) екземпляр у колекцію. Отож перейдемо до питання чи варта книга вашої уваги. Якщо коротко, то це непогана романтична історія, яка приємно займе ваш час у дорозі але не більше. Книга просякнута шаблонами та кліше усіх калібрів але при цьому не дратує, якщо читати її в розслабленому стані, щоб відпочити, відключити мозок від важких обчислень. Чи можу я назвати її обов'язковою для поціновувачів шахів? Ні, оскільки замість шахів можна було б спокійно взяти футбол і нічого б не змінилося. Хоча не можу не відмітити, що авторка проконсультувалася з кимось, хто знається на шахах і турнірах, тому я не відчувала пекуче роздратування під час прочитання шахових епізодів. Зрозумійте мене правильно, ця історія не є поганою, вона саме нормальна на 3 з 5 (тобто залік є але пишатися нічим). Я не шкодую ні часу на її прочитання, ні коштів на купівлю. Якщо вам хочеться легкого романтичного чтива, то це досить вдалий вибір.

Легкий ромком про шахматистів, читається на одному диханні. Ця книга не схожа на інші прочитані Алі Гейзервуд, але вона класна, динамічна. Головні герої цікаві зі своїми проблемами, переживаннями, мріями) Єдине може трохи перенасичена назвами гамбітів і прізвищами відомих шахматистів.