Ця книжка – дитина великого мовчання, яке панує, наприклад, на глибині під товщею води, коли нагорі здіймається буря. І внутрішньої наповненості. І цілковито іншого смакування мови. Тому порти й міські вулиці у ній відкриваються, як бруньки, випускаючи назовні листя нового дихання, кожна водна поверхня – дзеркало, в якому шукаєш нове обличчя, а кордони рухомі, як лінія припливу. І ще вона – у певному сенсі перша.
