Книжка невеличкого формату, зручно лягає в руку, дуже гарно оформлена, на приємному для очей жовтуватому папері. Сам роман - один з найкращих, які написала Остін, хоча і відноситься він до ранніх творів. Легкість творів Остін змушують сучасного читача відносити її книжки до романтичного жанру, проте її перші читачі сприймали їх, здебільшого, як критику тогочасного суспільства і пануючих у ньому звичаїв. Питання шлюбу і проблеми, із якими стикаються молоді люди, особливо, дівчата з невеликими статками, коли обирають собі партнера - центральні для творчості Остін, не тільки тому, що були знайомі їй з власного досвіду. Ця тема була однією з центральних для епохи і розкривається у безлічі тогочасних творів - від багатотомних романів Річардсона, сентиментальної "Юлії" Руссо до іронічних картин Вільяма Гоґарта. Ідея шлюбу з кохання в принципі стала займати думки філософів і людей мистецтва лише у 18-му столітті. Для них йшлося не тільки про щастя окремих людей, а й про здорове суспільство вцілому. Остін, яка повсякчас ставить своїх героїнь і героїв перед вибором "кохання чи гроші", безперечно, долучається до цієї дискусії. Прихованими від сучасного читача лишаються і численні інші натяки. Так, мовчазний полковник Брендон, який за весь роман заледве вимовляє кілька рядків, вочевидь був учасником однієї з найтрагічніших для британської армії битв, був поранений (на що натякають його ревматичні болі в плечі) та, можливо, навіть пережив полон. Попри те, що він постає лицарем без страху й догани, сучасний читач міг би замислитись над тим, яким чином він здобув свої статки в далекій, колонізованій британцями Індії. Та попри усі сенси і підтексти, незалежно від того, чи вислизають вони з уваги читача, чи кидаються йому в очі, ця книга лишається одним із найбільш зворушливих і романтичних романів світової літератури.

"Sense and Sensibility" - це перший роман видатної англійської письменниці епохи регентства, який зробив її однією з найулюбленіших моїх письменниць. Він не є улюбленим її твором і займає третю позицію в моєму особистому рейтингу (так, я прочитала усі дописані романи авторки, деякі з них по кілька разів перечитала), але завжди буде особливим для мене. В романі йдеться про двох сестер Дешвуд, які опиняються у доволі скрутному становищі. Вони дівчата, а тому, згідно з тодішніми законами, не можуть успадковувати нерухомість, і по смерті батька вони разом із матір'ю вимушені полишити рідний дім і перейти до скромнішого помешкання. Це означає й докорінну зміну стилю життя, але вони усе життя цього очікували, тому справляються непогано. Вони - дві протилежності. Одна - стримана і поміркована, друга - вир почуттів і емоцій (а такі речі для англійських панянок, як правило, боком вилазили). За їхньою сестринською дружбою і підтримкою було цікаво спостерігати. Ну, і звісно ж, у центрі всього, традиційно для міс Остін, - любов. Але не лише цим приваблюють її творіння. Тут і цікаві діалоги, і побутові моменти, і іронія авторки, і вишукана мова. Одним словом, безпрограшна комбінація.