У другому томі твору (частини «Весна», «Літо») автор продовжує розповідь про селянську громаду: багатіїв і бідняків, молодих і старих з їхніми конфліктами та проблемами, церковними святами й народними обрядами. Все село відвернулося від Антека і Ягни, засудивши їх за гріховну пристрасть. Борина, дізнавшись про зраду, не дорікав дружині, але відтоді ставився до неї, як до наймички. А в Ягну наче злий дух вселився і примушував йому суперечити. Антек же бажав смерті батькові. Багато гіркоти й образ накопичилося в серці кожного — там була вже не любов, там була ненависть.