Катерина Савенко любила Маріуполь — море, свій дім, родину, звичне міське життя. Вона працювала, малювала, мріяла про виставки й вірила, що попереду ще багато часу.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Катерина залишилася у місті й почала вести щоденник. День за днем вона записувала все, що бачила й відчувала: як сусіди тримаються разом, як люди діляться водою та їжею, як у темряві й холоді знаходять сили піклуватися одне про одного. У цих сторінках — страх і біль, але передусім велика любов: до чоловіка, доньки, рідних, тварин і рідного міста.

«Моє місто — не точка на карті світу… Але ти маєш жити! Моє місто-герой, з тобою твої діти».

До книги увійшли записи Катерини Савенко, сторінки її рукопису та фотографії з родинного архіву. Передмову написала Олександра Матвійчук — відома українська правозахисниця, очільниця Центру громадянських свобод і лауреатка Нобелівської премії миру. Видання також доповнюють тексти Антона Дробовича, історика Євгенія Монастирського та ілюстрації заслуженого художника України Антона Логова.